Дух отари і дух провідництва

Мине сто років і якийсь український соціолог із здивуванням розглядатиме одне патологічне явище в нашому громадському житті, а саме — дурійку об'єднання. Об'єднання, як самоціль! Щоб не було проводу одного якогось табору, хоч таке буває всюди, хоч би у Великій Британії, де націю провадить якась одна партія, а ніколи — якесь об'єднання. Ця відраза до провідництва іде в нас так далеко, що всі групи охоче спихають його на плечі так званого "народу", народ вирішить, народ нам вкаже... Кому вкаже? Проводові!? Добре уявлення про те, що таке провід...

Детальніше...

Орієнтація на чужі чи власні сили

Дуже часто ми, призадумуючись над положенням, що в ньому знайшлася Україна, ставимо питання: куди нам звертися за поміччю, де шукати виходу з нашої ситуації? Орієнтація на Москву (білу чи червону) виказала аж надто яскраво свої наслідки: повна ліквідація державности, намагання духово виродити, а коли це не вдається – фізично знищити український нарід. Орієнтація на Польщу, тепер реально не існуючи, також історично себе не оправдала. Дійсність, що заіснувала по приході німців, поважно розчарувала і тих, що ще недавно зв’язували з ними такі великі сподівання.

Детальніше...

Націоналізм та індивідуалізм

Націоналізм, що ставить в основу своєї діяльності добро цілої нації, пам’ятає, що стан цілого залежить від стану складників. І саме тому він мусить піклуватися про якнайбільший розвиток індивідуальних прикмет і окремих індивідів, і окремих індивідуалізованих груп. Індивіди, що складають націю, не можуть ніколи доходити до рівня засобу, вони завжди мають залишатися ціллю, щодо якої держава, суспільство в цілому має свої обов’язки.

Детальніше...

Націократія. Постійний державний лад

Постійний державний лад націократії буде вислідом визвольних і підготовчо-реконструктивних зусиль національної диктатури та означатиме перехід нації до кінцевих, завершуючих етапів національної революції. Нас можуть спитати: на кого "орієнтуються" націоналісти — на монархію, чи республіку?.. Гадаємо, що ввесь попередній виклад підготовив вже читача до відповіді на це питання.

Детальніше...

Традиціоналізм, консерватизм і скрайній футуризм

Ані скрайній реакційний консерватизм, що хоче життя нагинати до старих пережитих форм і поглядів, ані скрайній футуризм, що хоче штучно все зачати від нового, не відповідають природі суспільного розвитку. Суспільне життя розвивається між розвоєвою тяглістю традиційних надбань і новою творчістю, змаганнями і поривами до нового, кращого життя. Реакційний консерватизм є за пасивним наслідуванням старих пережитих форм, за самим яловим травленням, без творчого розвитку, що кінчиться повним застоєм і упадком, як приклад: Китайщина, Індія, пережиті форми феодалізму перед французькою революцією і так далі...

Детальніше...