Психологія і соціологія нації

Підставою, джерелом і найвищою метою націоналізму є нація. З одної сторони націоналізм є виявом всіх сил нації, свідомим світоглядовим і політичним оформленням, з другої сторони він причиняється до дальшої кристалізації й розвитку національної спільноти, кристалізації волі нації, формування національної психіки й характеру, поглиблення національної свідомості й ідеї, організації національних почувань, праці, боротьби та творчості. Треба означити чистоту нації, внутрішню й зовнішню форму її життя, щоби належно зрозуміти суть і завдання націоналізму.

Нація є органічним твором суспільно-історичного розвитку, принципом суспільного життя й історії. Істоти нації не треба шукати в метафізиці, але у суспільній психології й історії. Націю визначають суб'єктивні, внутрішньо-духові прикмети й суспільно-політична активність і зорганізованість. Нація – це духовно-етична й суспільно-політична спільнота, зв'язь всіх поколінь. На істоту нації складаються такі підставові чинники:

1. Духовно-етична й історико-творча зв'язь всіх поколінь, всіх "живих, мертвих і ненароджених", як казав Тарас Шевченко;

2. Спільна воля, спільна національна психіка й характер;

3. Спільна ідея, змагання до одної цілі й національна самосвідомість;

4. Суспільно-політична активність і зорганізованість, здібність творити, організувати й кермувати своїм власним життям.

Довгел пише у своїй "Психології групи" – про поняття нації: «Хоч би якесь окуплення людей відповідало всяким іншим умовинам, сприяючим повстанні національності, географічним, історичним, економічним, то одначе, оскільки не посідає воно збірної самосвідомості, оскільки дух спільноти не розбуджує в ньому спільного, збірного стремління, не буде воно нацією, лише полишиться тільки агрегатом одиниць, що посідають в меншім або більшім степені органічну єдність, випливаючу із зрізничкування та взаємної залежності частей».

Нація не є тільки натуралістичним, біологічним твором, кровно-расовою зв'яззю, бо серед одної білої чи жовтої раси повстав цілий ряд окремих націй. Хоча Німеччина, Англія й Америка повстали з одного підставового расового пня, одначе творять відрубні національні спільноти. Нація звичайно складається з перетоплення й схрещення різних расових елементів на підставі спільного пережиття історичної долі, спільних змагань і спільної національної психіки й ідей. Наприклад німецька нація формувалася з різних расових первнів, як нордійського, альпійського і слов'янського. Американська нація повстала з перетоплення різних расових елементів, також італійська нація повстала з різних расових елементів, як нащадки давніх римлян, етруски, лігури, латинці, греки, готи, нормани, лонгобарди, германи. Іспанська нація повстала з перемішання різних расових первнів. Одначе расові первні мають своє велике значення при формуванні національного характеру. Звичайно схрещення близьких творчих расових первнів пр. білої раси, причиняється до гнучкості, рухливості, побудовності й різнородності психічних властивостей, прим. Америка, Англія, Італія, Україна.

Одначе змішання далеких і суперечних рас витворює негармонійність і суперечність психічних властивостей. Змішення білої і чорної раси дає менше здібну расу мулатів, білої й семітської дає анархічні, асуспільні типи; знову ж схрещення білої й червоної, метисів Південної Америки й Мексику, або білої й семітської дає анархічні, асуспільні типи; знову ж схрещення білої й жовтої раси видає менше вартісний, повний суперечностей расовий тип, як пр. москалі, що повстали з змішання слов'янських, фінських, монгольських і норманських расових первнів. Також в Україні всяке мішання з татарами, москалями чи жидами видавало анархічних, асуспільних, повних суперечностей людей, "татарських людей", відірваних від національного ґрунту. Замкнення в собі поодиноких рас і їхня надмірна расова чистота доводить до засклеплення, закостеніння й застою, як приміром Китай, Індії, зо своїми різними расами й кастами, кавказькі народи, що живуть своїм замкненим життям. Замкнення в собі родової аристрократії старинної Греції, Риму чи феодальної шляхти довело до її ослаблення й закостеніння. Також хаотичне мішання різних расово-вартісних типів у демолібералізмі чи большевизмі доводить до обниження біологічної сили й тугості поодиноких народів і до витворення людей повних суперечностей. Як замкнення в собі родової аристократії, так анархія обичаїв демолібералізму довели до обниження біологічної сили та плодючості Франції чи Іспанії.

Раси треба розуміти більше психологічно і динамічно, чим біологічно. Це земля та кров творять національну спільноту, але вони дають відповідне підложжя для формування національної психіки. Коли б расова спадковість мала оприділювати національний характер і долю народів, тоді поодинокі народи не зуміли б визволитись і відродитись з упадку. Не расова селекція спричинилася до відродження української нації в добі козаччини чи в часі визвольних змагань, але суспільно-творча й мілітарна селекція в боротьбі з наступом ворожих сил. В Україні проблему раси треба розглядати не під кутом расизму, але під кутом психологічно-біологічним, як піднесення духової й біологічної сили здоров'я українського народу і під кутом суспільно-національним, як очищення України від зайвого різнонаціонального елементу: москалів, жидів, поляків, мадярів, татарів, тощо. Після совітсько-московського хаосу Україна мусить піднести й розвинути всі свої біологічні сили й расово оформити себе, щоби заповнити й наситити весь український етнографічний простір, викинути з себе весь різнонаціональний елемент і охоронитися від хаотичного перемішання з расовими елементами москалів, тюркських і кавказьких народів.

Теорія расизму поставила б проти України всі народи і раси, поневолені Московією. Знову ж легковаження ваги расово-біологічних чинників могло б припинитися до поглиблення хаосу й суперечностей в національній психіці внаслідок мішання різних рас. Українська нація, щоби опанувати хаос на Сході Європи, та принести новий український лад народам і расам московської імперії, мусить творити здоровий і сильний, одноцілий організм під оглядом психічним, біологічним і суспільно-політичним.

Український нарід виказав не лише великі скарби духа, але також величезну біологічну силу, здоров'я, плодючість й живучість. Красі та плодючості української землі відповідає краса та плодючість української раси. Мимо страшних лихоліть і довгого поневолення український нарід не лише не затратив своїх сил, але зумів здобути розвитком своїх біологічних енергій та завзятої праці степи, береги Чорного Моря і досягнути до Кавказу й до Каспійського Моря, посуваючись дальше на схід. Ми мусимо змагати до оздоровлення та зміцнення біологічних сил української нації та дальшого формування української раси при помочі таких засобів:

1. сили й здоров'я української родини;

2. чистоти обичаїв і моралі, відповідної постановки і чистоти сексуальних справ проти вільної любові;

3. виховання сильних характерів, сильної волі й духа;

4. мілітарного й фізичного виховання;

5. охорони та плекання здоров'я народу, народної гігієни та суспільних подруж, боротьбою з хворобами, алкоголізмом, проституцією і т.п.;

6. опікою над матір'ю, дитиною і відповідного виховання молоді;

7. охорони праці і будови нового суспільного ладу, щоби усунути капіталістичний визиск і соціал-комуністичну нужду;

8. піднесення культурно-цивілізаційного рівня;

9. піднесення і розвиток господарського життя, добробуту народу та справедливого розподілу матеріальних дібр;

10. прив'язання до землі та природи.

 

© Дмитро МИРОН-"ОРЛИК" // "Ідея і Чин України" C. 76-78, Краків, 1940 р.