Лад — святе слово, коли він від Бога!

У праці українець не любить бути сам по собі, він завжди готовий брати приклад із праці загалу  більшої чи меншої громади, яка його оточує. В усіх ділянках народного життя праця гурту стоїть вище праці одиниць. Дух краси наказує одиниці завжди бути у добровільному зв'язку з гуртом. Тому праця одиниці лише тоді вартість, коли вона сполучена із працею цілого гурту, із суспільством чи працею усієї нації.

У традиціях українських трудових організацій (чумацькі ватаги, спілки, робітничі артілі) завжди підкреслювалась органічність добровільного зв'язку одиниці з її гуртом. Навіть розвихрена бездержавністю сучасна інтелігенція швидко вкладається в рамки робітничих колон чи фахових корпорацій і радо там працює. Тільки непродуктивні "рвачі" й "путчисти", які намагаються руйнувати організацію, згадують на кожному кроці "український індивідуалізм". Ні, такий "індивідуалізм"  це розклад гуртової сили українців. Геть від такого "індивідуалізму"! Бо колективна сила, що добре зорганізована і пущена в рух, це широкий потужний вал, який на розлогих землях зруйнує чужі і створить свої шляхи панування.

Придивляючись до праці українців, можна сказати, що вроджений лад їх  не лад сотень тисяч трудових груп, де хоч і існують особистості, але їхня праця обмежена добром груп. Лад не обіпреться цілком ніколи лише на бажання зорганізувати працю в краї. Потрібні ті, які надихнули б увесь край ідеєю росту і розвитку. Потрібні авторитету, які підсилювали б віру і вирощували енергію Духа.

"Потреба авторитету у тому ладі, який би просвітлював і завжди давав моральну підтримку!",  так каже Дух Української Нації. Авторитет влади не може бути вичерпаний лише адмініструванням, ба навіть не може бути його часткою. Головним змістом ладу є його надщоденність, його одвічність і довговічність. В його символі мусить міститися символ і територіальні регалії Королів і Великих Князів, Козацьких, Кубанських і Донських; панування над морем Митридата Евпатора, а над суходолом  Володимира Великого! Шапка Володимира Мономаха і корона Данила Галицького, взяті з минулого, й одночасно найбільший символ  панування у майбутньому.

Лад у своїй надбудові мав би втілювати Дух Української Нації у всіх його стремліннях до творчості й очищення, широти і будівництва. Своєю верхівлею Лад мав би єднатися із Божеським світлим початком  у цьому запорука, що все те, що існує в державі, важливе і сполучене з мораллю предків; що вся держава стоїть на фундаменті світла і творіння. Лад мусить бути освячений релігією!

 

© Юрій ЛИПА