Безпорадність світових потуг

Ситуація термоядерних потуг, неефективність договору про заборону передавання чи власнопідметного продукування атомової зброї, що мав забезпечити потугам функцію світових поліцаїв, виявили банкрутство концепції так званої рівноваги сил у світі, шкідливої поневоленим народам. Кожна світова технологічна, термоядерна потуга стає безпомічною в зударі з всенароднім повстанням уярмлених націй, рішених воювати до загину за свою незалежність і волю.

Від концепції так званої рівноваги сил у світі, через уклад біполяризму до мультиполяризму потуг, США враховували як елементи потуги чи надпотуги, виключно матеріальні, стисло термонуклеарні, навіть технологічні категорії і цим дефініювали надпотугу. До мультиполяризму доходили через наявні емпірично факти зростання матеріяльної сили інших потуг — п’ятьох у їхній оцінці. Духові, етичні, ідейні вартості, як менше суттєві елементи потуги чи надпотуги — нехтовано. Україна й інші поневолені нації — це та духова сила, що розриває так звану термоядерну суперпотугу, перетворюючи її в колос на глиняних ногах. Зброєю володіють люди, а не манекени. Поневолені народи і меншини творять відношення сил два до один у російській імперії: поневолені народи і поневолюючий нарід.
Щоб запанував тривалий світовий справедливий мир, мусить бути зліквідована російська імперія і комуністична система. Це не може статися інакше, як шляхом національно-визвольних революцій і воєн. З цієї основної засади мусить виходити теж наша міжнародна політика, яка має метою стосувати такі заходи, щоб ними досягнути визнання цілей визвольної боротьби й її підтримки в зовнішніх чинників. Повстанча концепція льокалізує війну, зменшує її жертви. Інтервенція без визнання і здійснювання цілей визвольної боротьби, ще ніколи не принесла поневоленому народові державної незалежности, бо "визволителі" приносили здебільшого волю чи сваволю для себе на чужій землі. Центральною ідеєю визвольної революції є завжди досягнення влади поневоленої нації на її землі, як передумови здійснення прав людини. У часі проповідування миру, співіснування, співпраці — замість зудару — у часі пропаганди про наближення, залякування атомовим знищенням, визвольна організація зобов’язана йти проти хвиль, висуваючи свою, навіть найнепопулярнішу альтернативу, бо єдино вона забезпечує розв’язку світової політичної, соціологічної, популяційної, світоглядової й етичної кризи.
Україна не має знайтися "якось" у новій концепції політики потуг, її прийняти за свою базу і з неї вести свою боротьбу за державу. Потуги ведуть політику зі своїх позицій й у своїх інтересах, не завжди розуміючи суті російської експансивної політики. Ані політика стримування, ані співіснування, ні співпраці не зупили світовозагарбницьких цілей Росії, які здійснюються систематично, незалежно від західніх формул і концепцій. Існує єдина альтернатива дотеперішніх варіантів політики Заходу — політика визволення! Вона є протиставленням до всіх дотеперішніх формул і концепцій політики Заходу, включно з варіянтом біполярности, змодифікованим на кількаполярність у пляні так званої "рівноваги сил", як не між двома, то п’ятьма силовими центрами.
Ми стараємося використати кожну нагоду для скріплення нашої визвольної політики, зберігаючи одночасно її повну незалежність і суверенність. Ми свідомі, що зовнішня політика урядів різних держав часто узалежнена від їхньої тактики, обставин і розвитку міжнародніх подій, тому використовуємо в ній те, що корисне для нашої визвольної справи і відкидаємо та засуджуємо те, що для нас шкідливе. Коли наприклад, сьогодні національна Еспанія веде переговори з Москвою, то це аж ніяк не означає "банкрутства" нашої дотеперішньої зовнішньополітичної акції, в тому і між еспанськими державними і політичними колами, завдяки яким протягом багатьох років ми мали власні, ніким не контрольовані радіопередавання з еспанськомовної радіостанції для слухачів у світі і в Україні. Це саме можна сказати і про національний Китай, бо незаперечним залишається факт, що 20 років тому, головно завдяки національному Китаєві, нам удалося розгорнути нашу політичну акцію на азійському, а згодом і на світовому форумі, пропагувати на цих форумах наші ідеї, нашу визвольну концепцію та досягти значні осяги. Наша підтримка їхніх акцій на користь національного Китаю, Південної Кореї, Південного В’єтнаму, Філіппін, Японії, Еспанії завжди була узалежнена від їхньої політики супроти московської імперії, комунізму та їхнього ставлення до справи визволення України.
В ідеологічній і термоядерній боротьбі незвичайно велике значення мають в обсязі зовнішньополітичної діяльности — психо-моральний та ідейно-політичний чинники. Передумовою повстансько-партизанської війни є війна політична, яка мусить вестися одночасно з війною партизанською. Обидві ці форми боротьби з ворогом, як нерозривні частини одного фронту — це альтернатива до атомової війни. Ця аксіома сучасної доби така очевидна, що не розуміти її — означає жити поза сучасною епохою і сучасним простором. Москва впродовж десятків років готувала свій ідейно-політичний наступ на інтелектуальну еліту Заходу і наслідки її наступу вже бачимо. Так ліві студенти і ліві професори стали знаряддям п’ятої колони Москви. Сьогодні московські ідеї пропагуються з катедр західніх університетів, як ідеї "прогресу", що мають створити "кращий світ". Тому ми включилися, згідно з визвольною концепцією, з нашою ініціятивою і нашими акціями в протимосковські й протикомуністичні дії в усьому світі.
Обличчям до України! — це значить пропагувати, якщо йдеться про наші зовнішньополітичні завдання, у вільному світі ті самі ідеї, що є рушійними в нашій національно-визвольній революційній боротьбі, організувати світовий протимооковський і протикомуністичний проукраїнський фронт як дійовий, так ідейно-політичний. Коли сьогодні промосковський і прокомуністичний фронт іде почерез народи світу, бо Москва всюди має свої п’яті колони, то проукраїнський і проабеенівський світовий фронт має теж охоплювати цілі нації, чи їхні великі частини, під універсальним кличем: «Воля народам — воля людині!». Світовий протиросійський і протикомуністичний фронт — це й надалі основна лінія нашої зовнішньо-політичної дії. Не зважаючи на світову коньюнктуру, яка утруднює нам мобілізацію урядових кіл західніх держав на протиросійський і протикомуністичний фронт, ми продовжуємо нашу акцію: систематичне нанизування фактів нашої сили, які підтверджують іншу альтернативу і до якої світ повернеться у вирішальний час. З уваги на потребу розбудови світового протиросійського і протикомуністичного фронту, треба пам’ятати, що європейські й азійські країни життево-загрожені російським імперіялізмом, тому вони є тривалішим потенційним союзником України й інших поневолених націй, ніж держави інших континентів...

 

© Слава ПОДІЛЬСЬКА-СТЕЦЬКО // "Міжнароднє становище і Україна" - "5-й Великий Збір ОУН (б)" С. 96-99, Мюнхен, 1975 р.