Підставові елементи людського життя, як воля, дух, характер, віра, правда, любов і інтелект, коли вони є насичені силою і відповідною динамічною натугою — стають вартостями вищого порядку, бо можуть владно опанувати життя й підносити його. Коли ж цієї сили бракує їм, тоді є теоретичними й статичними поняттями без практичної спроможности. У житті ніколи не будьте без мети, але не обмежуйте себе метою — вмійте глядіти ще дальше поза неї. Мета для вас це та сила, що унапрямлюватиме ваші зусилля, але ж вона не може прив'язати вас до себе так, щоб скостеніли ви з нею чи радше із здійсненням її, як індійські йоґи. Нехай кожне осягнення мети буде для вас побудженням для дальших тяжчих і ще вищих цілей. Ідіть у життя як титан Геракль, що знав неустанну потребу поборювати перешкоди. Будьте непосидющі і прагніть вічного росту й усю динаміку свого буття віддайте досконаленню життя і плеканню все нових і кращих вартостей.

Незмінна стратегія Москви постійно проявляється в подвійності її політики: сповидними поступками заспокоїти тих, хто їй ставить спротив, і в відповідний час, а то й разом із поступками, кинутися на них і коротко з ними розправитися. Ці методи вона застосувала проти поляків у час їхніх заворушень у Познані і проти мадярів за їхнє всенародне повстання. Кожне базування на сподіванках на інші, лагідніші форми і засоби московського поступування — зрадливе й згубне. Постава большевиків супроти останніх проявів усамостійнювання польського комуністичного режиму та безоглядне здавлювання визвольної революції в Мадярщині роз'яснили низку проблем, які стосуються до питання так званог еволюції й демократизації большевизму та до питань протибольшевицької боротьби.

Невідома, без признаного імени, із похиленим до землі чолом вступила Україна на сцену історії в момент найвищого напруження сил. Хоч погляд несміливий і боязкий, а крок непевний – вона переступила поріг велетенської арени світових ігрищ і ввійшла. В розгарі змагу її приявности не завважили, а велич видовища ледве торкнулася її дитинної душі. У шаленому крутежі перевалювалися події, в румовища розліталися старі імперії, а на згарищах війни лютував огонь червоної революції і розливався довкола безмежним пеклом заглади. Українську землю знову сповила курява диму, спалахнули під небо стовпи пожеж і сонна степова тиша роздерлася від вереску ворожих полчищ.

Так званий цивілізований світ явно втрачає історичну пам'ять. Звідси його нерозуміння російських справ, а між ними дивне для того світу явище московського каяття. Починаючи від перших "показатєльних процесів" судових старої більшовицької гвардії, аж до каяття Берії, цей феномен лишається загадкою для Заходу. Правда, вже зрозуміли, що московська система катування, фізичного, морального і "науково-медичного", осягає неймовірних наслідків. Але чи в цій диявольській системі вся причина того каяття?

Туманять нам голови, що большевицька влада є владою робітників і селян. Такою вона ніколи не була й тепер не є. Хіба поміж отих комісарів, що засідають в "Совєти народніх комісарів" є правдиві робітники, або правдиві селяни? Хіба хоч один з них ходив за плугом, або був хліборобом? Та ніколи в світі!