Проблематика нашої боротьби: формування мети
Важлива проблема для нації, що виривається з багатовікової неволі – формування мети своїх змагань. Воно відбувається на різних інтелектуальних рівнях і в різних напрямках, що суттєво ускладнює політичне життя нації після перших успіхів боротьби й ослаблює її сили. Крім того, свободу, державу і незалежність важко здобути, але ще важче їх втримати. І вже зовсім неможливо зробити це, ступивши на привабливий, але хибний шлях. Й історичний досвід людства, і наше бурхливе політичне сьогодення показують, що в усвідомленні збунтованим суспільством мети своїх змагань переважно маємо три підходи: "від противного", "за аналогією" і "власний шлях"...
Революційна мета і духовне переродження
Революційною метою є друга мета українського націоналізму, яке спирається на духове переродження українського народу. Яким воно є? Щоб відповісти на це питання, нам треба коротко з'ясувати собі, якою була духовість більшої частини українського народу в період виникнення українського націоналізму, тобто кількадесять років тому назад, і якою вона в деякої частини народу є ще сьогодні.
Націократія. Соціяльно-економічні підстави націократії
Націократія — як режим панування нації у власній державі, здійснюваний владою всіх її соціально-корисних верств — лишилася б утопією, коли б націоналізм не спромігся оперти її на здорових соціально-економічних підставах. Націократичні принципи надкласовості й національної солідарності перетворилися б на практиці в пусті слова, коли б український націоналізм не мав усталеного погляду на сучасну соціально-економічну проблематику та не знав практичних середників її конструктивної розв’язки на Україні.
З москалями немає спільної мови
У 1951-1952 рр., коли в наслідок московсько-большевицької аґресії в різних частинах вільного світу виникла можливість вибуху Третьої світової війни, на Заході, головно в Німеччині й США, появилася ще одна форма московського імперіялізму, звернена проти еміґрацій поневолених Москвою народів.І-й Ватикан капітулює?
За останніх часів навіть Ватикан прийняв за реальний, незмінний факт — комуністичну, атеїстичну систему і вирішив з нею оспівіснувати, визнаючи доконані факти насилля над народами, людьми, Церквами, сподіваючися еволюційного злагіднення режиму. З духового й ідейно-морального світового центру, Ватикан почав перетворюватися в соціяльно-політичний центр, що орієнтується на соціалістичний лад.