Український націоналізм за суверенну державу

На історичних скрижалях України записано чимало вікопомних подій. Однією з них є Всеукраїнський грудневий референдум 1991 р., яким наш нарід перед усім світом заманіфестував свою непохитну волю: не погибати і не скніти в ярмі московсько-большевицької імперії, а жити повноправним самостійним державним життям. Не вникаючи в суть справи, дехто вважає, що сталося це внаслідок розвалу імперії і без кровопролиття. Це не так: ідея української суверенної державності коріниться у далекому минулому, а за її торжество пролито море крови.

Детальніше...

Український націоналізм на новому етапі

Коли заходить мова про націоналізм, то різні люди вкладають у це поняття свій власний, проте здогадний зміст, окреслюючи його всілякими прикметами, а то й негативними ярликами. Дехто говорить про "демократичний" націоналізм, дехто — про "інтегральний". Дехто наголошує на так званому "ліберальному" характері націоналізму; дехто говорить про якийсь "авторитарний". Ми користуватимемося лише одним означенням націоналізму — український.

Детальніше...

Три фази революції

Ця стаття Степана Бандери має на меті вияснити українській спільноті на чужині, за що, в ім'я чого і якими засобами вона повинна, сконсолідувавшись, політично боротися. Автор з'ясовує суть, зміст і процес української національно-визвольної революції, що поділена на 3 фази революції, її визвольну концепцію і стратегію.

 

Детальніше...

Воля

Великих цілей можна досягнути тільки за умови повного підпорядкування всіх фізичних та інтелектуальних сил на їх досягнення. Повна самовідданість справі можлива, коли мета вироблена власним світоглядом, бажана людині і не суперечить її моральним переконанням. За цілеспрямованости інтелектуальних сил і моральности мети залишається одна проблема — проблема волі. Річ в тому, що маємо багато патріотів, які чудово розуміють проблеми нашої державности і необхідність боротьби із загрозами їй, але їм бракує волі мобілізувати свої здібности до необхідної праці.

Детальніше...

Українська людина (негативна характеристика)

У цьому світлі багате українське минуле є духом не-українське, бо українська людина не зуміла сама статися джерелом власного історичного розвитку, вона скорилася наказам чужої волі і хоч згодом розрослася числом до значних розмірів, то ще й сьогодні не має достатньо міцних внутрішніх основ, щоб здобути собі позицію історичного підмету.

Детальніше...