Легіони з нічого не постають

Все гучніше і частіше лунають заклики до повстання, заколоту, збройного спротиву центральній владі в Україні з боку деяких революціонерів та "АТОшників". Нову хвилю цих закликів спровокували арешти кількох, пов'язаних з одіозним комбатом батальйону "Донбас" Семеном Семенченком. Не будемо аналізувати їхні успіхи та провали на фронті, оцінювати їх політичну діяльність, обсмоктувати причетність до криміналітету (з цим хай розбирається суд!). Не станемо навіть дорікати, що повстання, бунт, революція у воюючій країні - вірний шлях до поразки в ній! Хочемо просто розібратися, а чи готові до повстання ті, хто закликає до нього?..

Читаючи чи слухаючи ці заклики складається враження, що ті, хто їх виголошує вважає, що "достатньо лишень топнути ногою і на тому ж місці одразу постануть легіони", як казав свого часу Гней Помпей. Топав він чи ні, але у Цезаря, з рештою, легіонів виявилося більше, що і вирішило долю нещасного Помпея. Так і тут: не постають легіони, хоч убий! І вже народ закликали, і переконували, і рабським обзивали, і боягузами тих, хто не пристає на заклики, називали, і зрадниками Революції оголошували. І так круть і сюди верть, не йде народ на барикади! Чому? - Не вірить!Чому не вірить? Тому, що ватажки так званої опозиції так і не зуміли висловити до пуття свої претензії до влади, скласти хоч якусь притомну програму, і розпропагувати свої ідеї. Хоча, було би що пропагувати. Ідей у них теж нема. Є тільки бажання дорватися до влади. Тож, маємо ідеологічний вакуум, відсутність смислів, крім опору режиму, але й шляхи та методи того опору теж не визначені.

Збиратися на Майдан? А навіщо? Які гасла пропонують нам "революціонери"? - Дивно, але вони чудесним чином співпадають з гаслами влади, проти якої вони наче б то виступають, точніше голови виконавчої гілки влади: Президента України. Зняття депутатської недорканості? - Воно цікаве лише президентові. Бо "доторканих" депутатів можна легко й швидко "ставити до стійла" погрозами кримінальних чи якихось проваджень, а як у нас вміють "шити справи" ми вже в курсі. Тобто, парламент наш з ручного стане взагалі кишеньковим. Антикорупційний суд? - Так це ж придумка самого президента і є. За цю придумку його добряче розкритикували в Америці. Всі суди мають бути антикорупційними. Тільки от наші суди всі корумповані до цілковитого розкладання. Без ефективної судової реформи Антикорупційний суд - це лишень ще один гнійник на тілі України! Нове виборче законодавство? - Так у нас під кожні вибори - нове виборче законодавство!

Маленький відступ: екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі запропонував імпічмент Петра Порошенка. Якщо чесно, якось дивно чути таке від такого маститого політика. Не закон про імпічмент, а імпічмент! Тобто, не системні зміни, а заміна Петра Порошенка на когось іншого. Воно нам треба?.. Тому, з такими гаслами хіба що по картоплю до крамниці ходити, а не Революцію робити. Не піде ніхто під такими гаслами на барикади.

Тепер поговоримо про форму протесту. Тут теж - цілковитий туман.  Черговий Майдан? Ще 3-4 місяці стояння, співів та танців, мітингів? А хто, даруйте, за це все платитиме? Обидва попередніх Майдани були активно підтримані нашою новою буржуазією, вона, а не олігархи, і стала головним фінансистом Революції. А хто дасть тепер грошики? Що пропонують наші революціонери нашим же підприємцям? Не чуємо! Добре! Розглянемо збройне повстання. Хоча, гадаю, наші "мужики з яйцями" так далеко заходити не збираються. Ну як варіант чому б не розглянути. Повстання має бути загальноукраїнським, блискавичним аби не встигла відреагувати Москва і світова спільнота. Бо переговори вестимуть з переможцем. А це без армії зараз неможливо! Є підтримка армії? - Не спостерігаємо. З армією, взагалі, ніхто не працює. Для того аби повстання/заколот набули загальноукраїнськості треба мати розгалужену організацію. Де така організація?  Чи пани бунтівники вважають, що все відбуватиметься в Київі. Ну то сміємо нагадати, що Майдан переміг тільки тоді, коли був активно й радикально підтриманий на місцях. А так стояли би ще й понині на Хрещатику. Звісно, особливо діяльні та нетерплячі елементи можуть підняти повстання в Києві чи десь на периферії, але воно буде придушене за лічені дні чи години силами Нацгвардії. Чому? - Та саме в силу вищезазначених причин!

Легіонів з нічого не буває. Скільки ніжками не топай. Добре! Народ повстав! Прийшли люди! Гуртуйте в легіони! Що для цього потрібно? - Кадри! Офіцери, сержанти, старшини! Багато їх у тих, хто закликає до заколоту? Нема, а ті що є... Хай розбирається суд... В наявності маємо лише дрібнокримінальних, безідейних шахраїв з цілком передбачуваними своєкорисними інтересами, які прагнуть половити рибку у мутній водичці безладу та безвладдя, а потім, у разі перемоги повстання, зайняти керівні посади у колоніальній адміністрації, якою так і залишається Уряд України. Шляхи ж перебудови держапарату у зазивал, поки що, не проглядаються далі захвату влади.

Матеріальний ресурс? - У цих революціонерів є зброя, провізія, медикаменти, ПММ, транспорт (ну крім власних пепелаців!), боєзапас, хоча б на три дні, радіостанції? Чи весь розрахунок на те, що прийдуть зі своїм, на волонтерів? Так декому з тих ватажків закидають саме розкрадання волонтерської допомоги! Чи панове хочуть покривати розходи на утримування своїх повстанців за рахунок противника і місцевого населення, тобто, грабунку та мародерства? Є підготовлене бойове ядро? Є, в решті решт, план? Є підтримка армії? Що буде, якщо повстання не переможе швидко і воно переросте у громадянську війну? Як відбивати московітське вторгнення, якщо таке буде?.. Відповідей нема! Є тільки тиск на емоції, намагання "взяти на слабо"!

Панове, ви гадаєте народ цього не бачить?! Ну добре! Люди у нас - раби, колишні революціонери або продалися, або розчарувалися і "злилися". А чого ж тоді героїчні зазивали самі на барикадах не спостерігаються? Та і самі барикади щось не в наявності. Тобто, пани-революціонери розуміють, що за даних обставин, повстання приречене на поразку і всі, хто візьме в ньому участь, загинуть або підуть до в'язниць. То де ж жертовність? Де відчайдушний порив "померти за други своя", за народ, за кращий світ, за святую свободу? Де сяючий і трагічний приклад безкорисної самопожертви в ім'я світлої ідеї? Поки що виглядає так, ніби хтось хоче чужими руцями жар загрібати... За ким йти народові і яким шляхом, і куди?

Поки нема відповідей на ці запитання ніхто на барикади не полізе. Навіть ті, хто не раз і не два повставав проти несправедливості не підуть. Ці тим більше не підуть! Набридло висаджувати на своїх плечах чергового наглядача з батогом на трон. Гетьманат буде збудовано за будь-яку ціну!

 

© Ярема ГАЛАЙДА