Гетьманат і свобода віросповідання

Україна – повноправний нащадок княжої Русі і це стосується не тільки державної, соціально-політичної чи економічної спадщини, а головно релігійної! Ні для кого вже не є секрет, що однією з головних, а може й головною, причиною всіх негараздів України був і залишається до сьогодні церковний розбрат та поділ, що набули небувалого розмаху і стали страшним гальмом у поступі нашої Батьківщини до кращого майбуття...

Вічно ворогуючі між собою язичництво і християнство, православ’я і католицтво, патріархат Київський з Московським, свого роду є відгомоном суперечок політичних партій і громадських організацій, які стали вже невід’ємною частиною суспільно-політичного буття України, що ніяк не дійдуть згоди, хто ж головніший і чия релігійна догма є істиною для Української Нації. Але проблема полягає у тому, що більшість українців, до початку новітньої московської агресії, ставились до релігії як такої нейтрально, а то й зовсім байдуже, час від часу відвідуючи церкву чи капище, відзначаючи там календарні свята своєї віри. І лише військова агресія східного сусіда України пробудила колись забуте, а нині таке рідне відчуття наближеності до Бога і релігійних істин.
Хоча, релігія, останнім часом, перетворилася у знаряддя політичного тиску і втручання у справи "малих країн" з боку "великих": Польща і Литва, Московія і Білорусь, Сербія і Чоногорія, Іран і Ліван, Китай і В’єтнам, тощо. Цей перелік, на жаль, не є вичерпним і до сьогодні! Особливо ми побачили як релігія ставала одним зі знарядь етнічних чисток та політичних репресій на прикладі Української Держави. Постійна антиукраїнська агітація з боку так званої православної церкви Московського патріархату призвела до релігійного розколу в середині України, що триває вже майже 400 років! Непоправної шкоди національному відродженню Української Нації завдають і так звані, тоталітарні секти, псевдоязичницькі вчення, ісламська навала, тощо...
В історії релігія та питання віросповідання завжди були каменем спотикання і ставали поряд із політичним світоглядом на один щабель в дискурсі панування окремого класу, партії чи нації над опонентами. Спочатку різні магічні та анімічні тотеми замінив собою політеїзм з незліченою кількістю божків в пантеоні природного стану речей. Вже за кілька століть політеїзм почав ставати деструктивним і руйнівним, адже епоха величних Єрусалима, Рима і Лхаси вимагала сталого і непорушного розвитку, поступу вперед. Тож виник монотеїзм: юдаїзм, буддизм та християнство, з часом до них приєднався і войовничий іслам. Монотеїстичні релігії, які в Європі та Азії суттєво похитнули позиції політеїзму, що не міг опиратись мечам і шаблям нових релігій, вплинули і на пращурів сучасних українців, давніх русичів, які сповідували язичництво.
З Х ст. княжа Русь починає свій християнський шлях, але язичницькі культи не щезають, а йдуть у глибоке підпілля на довгі 1000 років. У добу Середньовіччя та Відродження християнство стає панівною релігією, яку деякі країни та нації в Європі сприймають майже як власну (італійці, іспанці, португальці, французи, греки, німці, поляки, англійці) і прагнуть силою нав’язати іншим (баски, албанці, литовці, фіни, саами, карели). Трохи пізніше, з моменту зникнення в ісламському мороці Османської імперії величної православної Візантії, на її спадок замість України-Русі починає претендувати схована у далеких болотистих лісових хащах ординська Московія, яка прагне стати 3-м Римом і панувати у східнохристиянському світі на противагу католикам з Аппенін.
Останні 300 років видозмінене московське православ’я (з домішками ординського варварства та комуністичного шовінізму!) нав’язує українцям свої правила та брехливу істину, аби не дати спинитись на ноги і дозволити відродити українську автокефальну церкву. Окрім цього східний ворог довгий час прагнув посіяти розбрат не стільки серед українців-християн, скільки взагалі серед всіх українців (християн, атеїстів, язичників, тощо), яку б релігію вони не сповідували. Завжди тримати у покорі волелюбних “малоросів-хохлів” було ідеєю фікс усіх московських правителів, так само діяли й інші країни: Англія по відношенню до Шотландії та Ірландії, Сербія по відношенню до Чорногорії та Хорватії, Іспанія і Португалія по відношенню до корінних мешканців Центральної та Південної Америки...
Але українці вистояли тоді, і вистоять зараз, адже жодна міліарна потуга, якими б вона мирними релігійними шатами не прикривалась, буде викрита і знищена. Церковний та релігійний розбрат серед українців був інспірований Московією, проте знайшов використання не лише нею, але й Польщею, Німеччиною, Мадярщиною та Румунією у часи тривалих військових окупацій. Ворогам Української Нації завжди було вигідно посварити православного українця з українцем-язичником, а то й з українцем-католиком, адже у виграші зажди опинялись сусіди-окупанти. Саме з такою метою більшовики спочатку руйнували храми і розстрілювали священників, аби потім відродити їх в своїй ідеологічній іпостасі. На світанку відродженої української незалежності питання релігії залишається актуальним, бо порушує питання національної єдності та культурної традиції зі збереженням ідентичності Української Нації попри всі спроби її знищити. На сьогодні всі українці, яку б віру чи релігію вони не сповідували, мають усвідомити свою національну єдність і забути про церковні чи догматичні чвари, стати оборонцем своєї нації та Батьківщини. Нині має бути проголошена свобода віросповідання та релігійна терпимість, що є гарантією і запорукою величі та поступу Української Нації!
Як відомо, існують загальновідомі теми-табу для розмов в культурному товаристві, одними з яких є політика та релігія, в сучасному світі вони вийшли за власні межі та почали впливати один на одного. Їхня взаємозалежність, чітко вимальовується на всьому історичному шляху людства. Державні діячі, політичні партії окремі індивіди звертаються до загально людської духовної потреби, як до засобу маніпуляції масами. На превеликий жаль, це призводить до руйнації в людині, здатності до пошуку шляху до “свого Бога”, чи то пак, віднаходження для себе "рідної віри". Віра є рушійною силою для звершень та тим, що навіть в часи безвиході, дає сили, йти до своєї мети.
Можна довго сперечатися, щодо плюсів та мінусів наявності в людини віри чи зневіреності, але кращими за слова є приклади з життя людей та цілих націй. Прикладом в Україні є релігійний Захід України та в більшій мірі, атеїстичний Схід. В той час коли влада СССР руйнувала з тріумфальним для себе успіхом нищіла віру українців Сходу, на Заході народ захищав своє право на віру, а вона в свою чергу стала “колискою” українських традицій та цінностей. Масштаби важливості наявності Віри в суспільстві, можна відслідкувати порівнявши важливість родинних цінностей Заходу та відірваний від коренів власних родів та української ідентичності загалом, Схід.
В мові, традиціях, релігійних обрядах "зашитий" дух нації. Релігія, як віра в вище добро, спонукає людину прожити життя в самовдосконаленні, що дає змогу стати ближчим до Бога. Вшановуючи предків, ми тим самим, прививаємо нашим дітям шанувати нас самих. Такі релігії, як Православ’я та Рідновірство (або ж неоязичництво) в своїх святах тісно сплелися з традиціями Української Нації!
Тому, Рух за Гетьманат, діючи в інтересах, Української Нації проголошує повну свободу віросповідання і совісті, проте засуджує всі релігійні течії, які своїми проповідями ведуть до розколу українського народу або відволікають його від нагальних задач розбудови і захисту Батьківщини. Ми виступаємо за заборону діяльності тих церков, конфесій і релігійних течій, які отримують грошову та іншу матеріальну допомогу від іноземних держав. Якщо релігійна течія не може існувати в Україні без допомоги ззовні, то вона не є українською, бо не має підтримки українців. Кожна церква, що веде антиукраїнську діяльність має покинути межі українських земель під загрозою переслідування з боку Держави Україна. Настає час змін і нашої остаточної перемоги, тож єднаймося і кріпимо наші лави на шляху до величних звершень і торжества ідей національного відродження і могутності України!
Рух за Гетьманат за для побудові новітньої могутньої української традиційної держави Гетьманату сприятиме відродженню власне української національної традиції, пробудженню в народі родової пам'яті, активізації енергетики сотень поколінь предків. За для духовного звільнення та морального очищення Рух за Гетьманат має на меті створити умови для формування єдиної духовної громади – Української Канонічної Автокефальної Церкви, що гармонійно поєднає віру, науку, мистецтво і фізичну досконалість. Ми перетворимо Україну на планетарний духовний центр, що несе народам світло істинних знань, вищий моральний закон, досконалу соціальну організацію і передові технології...

 

© Анастасія КУЗНЕЦОВА та Денис КОВАЛЬОВ