Співвідношення свободи та порядку

Сьогодні ми з вами порозмовляємо про співвідношення таких понять в організації істинно правої держави і в правому підході до суспільства, як співвідношення свободи та порядку. Останнім часом дуже багато виникає дискусій на цю тему. Це пов’язано в першу чергу з тим, що з одного боку ми бачимо ситуацію, що наше суспільство в багатьох моментах є хворим само по собі, воно не регулює саме себе, як це робило старе суспільство, навіть не традиційне суспільство, а скажімо суспільство цієї перехідної фази до тієї ненормальної ситуації в якій перебуває Європа і Україна зараз.

Ще 100 років назад в цілому можна сказати, що сам уклад життя людей, незважаючи на руйнацію багатьох традиційних засад, він залишався здоровим. Зараз ситуація набагато гірша. З одного боку ми бачимо таку ситуацію і ми розуміємо, якщо суспільство хворе, то його потрібно лікувати. Необхідно якесь втручання, можливе навіть певним чином хірургічне втручання, ну як мінімум терапевтичне, але глибоко інтенсивне. З іншого боку ми бачимо те, що сучасна держава, яка по суті є не тільки окупована ворожим елементом, але яка в цілому побудована таким чином, що сам державний механізм приймає антинародний, антинаціональний, глибоко проти природний характер.Все частіше і частіше втручається в життя людей: абсолютна ідіотська регуляція всього і вся, втручання в особисте життя, в родинне життя – ми з цим зіштовхуємося постійно. Само собою існує і певний контроль над економікою.
Цікавий факт, що якраз тиск з боку державних різних інституцій або податковий тиск (це взаємопов’язані в багатьох моментах речі) відчувають прості люди або дрібні та середні підприємці, з іншого боку олігархат почуває себе набагато краще, тому що він фактично регулює сучасну державу. Більш того ми можемо бачити абсурдну ситуацію, коли незважаючи на демократичну риторику, більшість сучасних західних країн, в тому числі й Україна - ми насправді теж захід, просто ми східна окраїна так би мовити - перебувають у ситуації, коли відбуваються злиття транснаціональних олігархічних угрупувань, великих корпорацій з соціалістичними або скажімо кріпто, тобто таємно соціалістичними урядами, які проводять політику широкого втручання, причому мова вже йде не про економіку, а про повсякденне життя людей. Доходить до маразму, в США є ситуація, що представники руху за мікро будинки – це люди, що прагнуть жити в мінімалістичних - максимально маленьких будинках, бо їм так комфортно, вимушені їх робити такими, щоб їх можна було поставити на колеса, як трейлер, щоб реєструвати як трейлер, хоча це – повоноцінні будинки з дахом, з усім іншим, для того, щоб вони юридично не вважалися будинками. Чому?! Тому що по закону людина не має право побудувати будинок менший за певний розмір. Хтось це може вважати піклуванням про те, щоб люди жили в гарних умовах, але ж коли піклуються про людину проти її волі – це припустимо в двох випадках: людина повинна бути божевільною або ж маленькою дитиною. Тут же мова йде про дорослих людей, які при цьому мають право голосувати, які, що саме цікаве, сплачують податки, тобто вони платять податки державі, яка потім визначає якого розміру будинок їм будувати. Причому зверніть увагу, обмежені не в бік великих розмірів будинку, навпаки, що не можна занадто маленький будинок побудувати. Це можливо курйозний приклад, але він достатньо яскраво демонструє відношення сучасної держави до людей. По суті, незважаючи на всю демагогію, що держава належить народу, зараз повністю протилежна ситуація: держава намагається контролювати все більше й більше. І тут ми повинні зробити вірні висновки. Найпростіше було б просто зайняти позицію так би мовити лібертаріанську. Чим лібертаріанці відрізняються від лібералізма – тим, що вони взагалі наполягають на максимальному усунення держави від стосунків з суспільством, навіть до переростання в анархізм, правда не в лівий, а в анархо-капіталізм.
Головна ідея – чим менше держави – тим краще. Це спокусливе і на перший погляд просте рішення. Але ми повинні розуміти, що якщо нинішнє хворе суспільство залишити без опіки держави, то нічого гарного з цього не вийде, якраз тому, що воно хворе. 100 років назад суспільство залишене в такій ситуації могло б певним чином почати самовідтворюватися і породити з себе здорову нормальну державу, побудовану на традиційних принципах, зараз на превеликий жаль на це розраховувати не приходиться.
Таким чином ми повинні зрозуміти 3 базових моменту: по-перше нічого гарного не буде доки праві не опанують державу, бо сучасна держава перетворилася в механізм, який є радше шкідливим, ніж корисним для нації, це не тому що держава погана, ми далеко не анархісти, а тому що її дуже сильно трансформували з того, чим вона повинна бути в нормі. Відповідно щоб бути приведеною в норму, держава повинна бути опанована правими- це перший крок. Крок другий – після цього нам прийдеться продовжити втручання в життя суспільство, але ми повинні розуміти, що воно повинно носити максимально обмежений характер. Знаєте, коли лікар лікує хворого є головний принцип: «Не нашкодь!» Тому що організм має звичку лікувати себе сам.
Навіть сучасне хворе суспільство, якщо воно порине в анархію, то це буде жахливо і це може завершитися тим, що зовнішні сили можуть нас знищити, наприклад Китай чи азійські країни, але якщо собі уявити сферичну Європу у вакуумі без зовнішніх загроз для європейської цивілізації, то навіть у випадку анархії, якщо обирати порівняно з нинішньою системою, то протягом одного покоління білі гетеросексуальні чоловіки все розставлять по своїм місцям і відновлять традиційну ієрархію. Тобто лікуючи суспільство шляхом державного втручання вже правої держави, яку ми візьмемо під контроль, ми повинні розуміти, що це суспільство є радше нашим союзником ніж супротивником. Люди обдурені, багато механізмів збочення зараз, але наше завдання цей організм вилікувати, щоб він почав функціонувати. І нарешті третя фаза – це та фаза коли права держава зможе втручатись на такому рівні як це робили князі і королі в традиційному суспільство. Тобто коли суспільство функціонувало саме по собі, як монолітний організм, але верховна державна влада втручалась в тому випадку, коли треба було помирити між собою різні підспільноти, що входять в загальнонаціональну спільноту, захистити від зовнішнього ворога, покарати занадто сильного внутрішнього ворога, якщо мова йшла не про декілька розбійників, а про щось серйозніше або відновити правосуддя, якщо на нижчому рівні сильніші соціальні групи ображають слабших.
Але треба зрозуміти, що для цього ми повинні пройти довгий шлях: спочатку національна традиціоналістична революція, потім тривалий час на десятки років реанімація нашого соціума, потім коли він запрацює нормально будемо працювати над цією системою. Але в будь-якому разі ми повинні пройти між силою анархізму та харібдою тоталітаризму, тому що права ідея – це оптимальне співвідношення порядку та свободи!

 

© Друг АРІЙ та Ревуч СІЧОВИЙ