Гетьманат проти сучасного світу

Цього тижня минає чергова річниця з дня гетьманського перевороту від 29 квітня 1918 р. Павлом Скоропадським. Майже 100 років тому Україна була проголошена Гетьманською Державою, а більшість партій та верств населення відмовили у підтримці Центральній Раді та присягнули на вірність останньому Гетьману України. Того самого дня в Софіївському соборі архієпископ Никодим благословив нову владу, а на Софіївському майдані було проведено молебень. За кілька днів ІІ-й Гетьманат здобув широку міжнародну підтримку та встановив міжнародні зв’язки не лише з країнами-учасницями військово-політичного блоку Четверний Союз, але й з Фінляндією, Грузією, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом. А от країни-учасниці Антанти, орієнтуючись на відновлення "єдинай і нєділімай Рассєї", не визнали ІІ-й Гетьманат...

За 7 місяців свого гетьманського правління Павлом Скоропадським були реалізовані ініціативи української громадськості: створено Академію наук України; засновано державні українські університети і 150 українських гімназій; скасовано закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їх викупу та розподілу між селянами так і не вдалося виконати; запрацювала митна служба; Крим та Кубань погодились на входження до складу України на правах автономій; проведена реформа українського війська; тощо. Проте, невирішеність аграрного питання, повернення московського дворянського лоббі у владу та присутність в Україні австро-німецьких військ, поразка яких на Західному фронті у Франції призвели до революцій в Берліні та Відні, зумовили крах ІІ-го Гетьманату. Цим скористалися різні політичні сили, що сконсолідувалися і примусили Павла Скоропадського зректися гетьманства. Після вступу військ Директорії до Києва гетьман назавжди залишив України.
В історію гетьман Павло Скоропадський увійшов як контроверсійна постать, діяльність якого ще довгі роки була під прискіпливим дослідженням істориків та політиків. Проте для нас ІІ-й Гетьманат являє собою реінкарнацію Української Козацької Держави сповненої не тільки військово-політичної, але й естетико-культурної традиції!
Сучасна мультикультурна цивілізація вичерпала існуючу екологічну нішу й увійшла в тривалу глобальну кризу, тож для виходу з неї потрібен стрибок у чистий простір. У майбутній боротьбі вистоять ті нації, які спроможуться здійснити світоглядну революцію, організаційний, екологічний і технологічний прориви. Українська Нація дедалі більше усвідомлює себе господарем рідної землі і розуміє, що може покладатися лише на власні сили, це довели 2 майданові революції 2004-го р. та 2013-2014 рр. Час перетворити мрії на реальність і сформувати державу, спроможну вистояти в планетарній кризі та дати своїм громадянам вихід на вищий рівень самореалізації!
Маємо усвідомити, що головна проблема сучасної України в існуванні хибної моделі державної організації. Нинішній псевдореспубліканський та псевдопарламентарний устрій не є дійсно національною державою українців, адже народ відсторонений від влади і не контролює її. Реальні зміни відбудуться лише після переходу до оновленого традиційного устрою, який називаємо Гетьманатом. Його стрижнем є повноцінне виконання 4 умов національного устрою:
1. Український народ – повновладний господар своєї землі, а для управління своїм господарством він запрошує виключно кваліфікованих громадян;
2. Головною метою держави Гетьманат є зростання якості життя українського народу, тож для цього держава повинна захищати: а) права людини на свободу життя; б) права людини на продукт власної праці та творчості; в) національні надбання та інтереси;
3. Державне управління має здійснюватися під керівництвом людини, яка несе персональну відповідальність за результати своєї діяльності – Гетьмана;
4. Цілковита відповідальність Гетьмана забезпечується тим, що він керує роботою законодавчої, виконавчої і судової влади, Конституція України повинна містити чітко прописаний механізм імпічменту Гетьмана, який обирається всенародно терміном на 5 років.
Українська традиційна держава – Гетьманат – не допустить ринкового розпродажу земель сільськогосподарського призначення адже це загальнонародна власність, стратегічний ресурс. Новий Український Гетьманат повинен організувати економічне переозброєння на передовій науково-технологічній і управлінській базі, досягнути енергетичної і ресурсної самодостатності. Слідуючи шляхом українського національного солідаризму оновлена традиційна Українська Держава – Гетьманат – має створити потужні державні корпорації з ефективним управлінням для концентрації ресурсів на проривних напрямках розвитку і успішної конкуренції на глобальних ринках.
Історія свідчить, що українці схильні до самоорганізації, особливо при формуванні добровільних громадських і військових об’єднань. Будь-яка українська організація виникає відразу ж після того як в українців з’являється інтуїтивне відчуття спільної долі, конкретна мета та реалістична стратегія її досягнення. Могутність будь-якої нації визначається здатністю протистояти зовнішньому тиску, вмінням правильно визначити необхідні пріоритети та можливістю вчасно розпізнати й зупинити внутрішні руйнівні процеси. Логічно: що потужніша та могутніша нація, то більш вишукані методи агресії проти неї. Це зобов’язує еліту законодавчо захищати загал цілою низкою законів, які на внутрішньому ринку збуту надають перевагу національному виробникові й обмежують вплив чужинських чинників. Свідченням реально могутньої держави, головного гаранта існування нації, є не міцний поліційний апарат або до зубів озброєна поліція, а цілковита довіра владній еліті та збройним силам держави. Ця довіра базується на прозорості її дій та спроможності у справі захисту загальних потреб та інтересів.
Недоброзичливці поширили думку про те, що єдиними (або принаймні першочерговими) шляхами існування сучасної нації мають бути матеріально-технічні та наукові досягнення. Аргументують цю тезу тим, що лише в економічно високорозвиненій державі, на кшталт Франції та США, матеріально забезпечена людина зможе належним чином реалізувати всі наявні в неї таланти. Але кількість випадків самогубств, розлучень та неповних родин в економічно могутніх державах Західної Європи дає підстави стверджувати, що ця теза помилкова, оскільки, женучись за матеріальним добробутом, панівні класи цих держав не дбають належним чином про поступ культурний та духовний!
Нині, можемо констатувати, що поступ Української Нації досягається лише національною боротьбою у вигляді майданів, революцій, воєн і лише зі зброєю в руках. Тож відродження традиційної Української Держави у вигляді Гетьманату можливе тільки тоді і за тих умов, коли практика національного солідаризму підвищить соціальний і культурний рівень обдурених політиканами народних мас. Пояснення цього вимагає активної пропаганди серед усіх верств українського суспільства. Основним завданням українських націоналістів сьогодні залишається продовжувати боротьбу не тільки із зовнішніми ворогами, але й у першу чергу внутрішніми щурами системи...
Українські націоналісти, попри всі негаразди сьогодення мають нарешті стати втіленням ідеї нації та ідеї особистості, тоді неодмінно прийдемо до перемоги в Україні. А коли організована на цих засадах оновлена Україна засвоїть собі ті самі принципи, вона обов’язково завоює собі гідне становище у світі. Немає вищої мети ніж добро нашого народу і боротьба за його свободу варта будь-яких жертв, особливо в часи загрози мультикультурної асиміляції, гендерної деградації та московської військової агресії.
Ми неодмінно переможемо, Гетьманат буде!

 

© Денис КОВАЛЬОВ