Національний синтез

Національний синтез - це розвиток. Українізм розуміє розвиток як постійне розв'язання протиріч. У боротьбі протилежностей народжується імпульс розвитку. Протиріччя можуть усуватися двома засобами: 1) еволюцією - поступовою, взаємною зміною протилежних позицій, що веде до їхньої взаємодії; 2) революцією - вольовим розв'язанням проблеми, найчастіше шляхом фізичного усунення однієї з позицій. Можливий варіант, коли відбувається взаємне знищення позицій, або революційну дію здійснює третя сила, в умовах, коли жодна зі сторін не спроможна запропонувати рішення в рамках системи. Такий варіант веде до усунення всіх позицій разом із самою системою.

Окремі протиріччя в цілому утворюють єдину сферу проблематики. Окремі протиріччя можна класифікувати за ступенем їхньої важливості й актуальності. Криза суттєво зачепила структуру проблематики. Якщо раніше всі протиріччя, так чи інакше, зводилися до одного базового ("капіталізм - соціалізм" останнє з них) і лінії протистояння збігалися, загалом, із лінією базового протиріччя, ділячи сферу на дві частини, то сьогодні проблематика не піддається старому методу класифікації. Світ коливається між монополярністю і безполярністю (хаосом) - двома однаково зловісними крайнощами. Проблематика стала багатополярною: основних протиріч стало декілька, вони лежать у різних площинах та істотно залежать одне від одного і від другорядних протиріч.
Українізм - прояв багатополярності. Світові протиріччя розглядаються з українського полюса. Українізм розглядає світ зсередини - як частина всезагального і, одночасно, з полюса - піднявшись над ним. Такий підхід, гарантує максимальну об'єктивність отриманих уявлень про світ. Українізм виступає як "третя сила" над усіма протиріччями, але не революційного, а еволюційного характеру. Революція неминуче перетворюється на реакцію. Вольове нав'язування якоїсь позиції усуває протиріччя, але не усуває причини, що його породили. Українізм розглядає кожну позицію всередині українського суспільства як прояв відповідної традиції, нехай навіть малозначної. Українізм - це "консервативна еволюція". У той же час, ситуація обмежує нас у часі. Знаходячись між хаосом і бездушним одновимірним "світом економіки", не можна нескінченно чекати переходу протилежностей одна в одну, розв'язання проблеми самої по собі. Українізм має створити загальні умови для компромісу. Для українізму дріб'язкове не заслонить великого. Українізм не буде виторговувати згоду суб'єктів протистояння, створюючи нестійкі ситуаційні компроміси, що загрожують зламатися у вирішальний момент через особисті амбіції та груповий егоїзм. Визнати або не визнати себе частиною української сфери, особиста справа кожного. Тому настільки важлива роль українізму саме як методу самопізнання. Привести різноманітні позиції до розуміння своєї внутрішньої єдності - пріоритетна мета доктрини.
Українізм не може стати на ту чи іншу позицію. Українізм проходить між позиціями, над позиціями і через позиції, заповнюючи собою всю сферу (нікого при цьому з неї не витісняючи), залучаючи, втягуючи всі позиції в національний синтез. Єдиний, хто буде виключений із цього процесу, це той, хто сам хоче виключити інших, привласнивши собі монополію на істину. Є лише одна істина - Україна.
Кожний побачить в українізмі щось своє. Українізм консервативний, тому що звернений до традицій, виділяючи з них три базові: власне національну (культурно-історичну), релігійну (православну, але не тільки) і соціальну, як властиве нам прагнення до рівності і справедливості. Ці три традиції втілились у символі України - в тризубі. Основою в тризубі є власне українізм: [в оригінальному тексті тут є схема, де українізм розтроюється на соціальну справедливість, націонал-патріотизм та віру в Бога!]. Хоча, це скоріше трикутник: кожна традиція є центральною, будучи пов'язаною з іншими. Нерозривний традиційний трикутник є своєрідним об'ємним каркасом сфери.
Українізм є ліберальним, тому що принцип відмінності та принцип внутрішньої сфери легко поширюється не тільки на суспільство в цілому, але і на кожного українця особисто. Принциповість українізму в тому, що перед свободою формальною він віддає перевагу свободі реальній, пов'язуючи її досягнення з принципом рівності та можливістю її захистити. Свобода буде розширюватися разом із межами всієї української сфери нескінченно і до безмежності. Незгодні з прив'язаністю особистої свободи до свободи всього народу, можуть скористатися свободою вибору і вийти за межі сфери, але тоді вони перестануть бути українцями. Українізм є модерністичним, але не на шкоду традиційності, тому що все передове в науці і техніці ставиться на озброєння культурно-традиціоналістичного суспільства. Природно, що українізм є екологічним. Українізм тому "українізм", що за кожною позицією він бачить власне українців. Він бачить їх як єдиний, в усьому своєму різноманітті, український народ, а не як механічний набір індивідів. Народ - це співтовариство людей, об'єднаних спільною історією, культурною традицією та спільною долею.
Таким чином, національний синтез можна порівняти з будівництвом дому. Традиції українського народу - це фундамент і одночасно цементуюча субстанція. Теорія українізму - це план будівництва, що передбачає переростання фундаменту в будинок, і одночасно, зміцнення самого фундаменту. А національний синтез - це регульоване переплавлення і свого і запозиченого матеріалу в національному тиглі, із наступним використанням у будівництві. В сучасному будівництві одночасно використовуються цілком різні матеріали. Природно, план передбачає їхню сумісність та пропорції використання. Тому перетворити теоретичний план у реальний український дім, тим більше в умовах кризи, має гідний архітектор із нестандартним, незакоснілим мисленням. Національним синтезом має керувати гідна Нова влада.

 

© Дмитро ПАНЬКО