Нотатки про націоналістичну революцію

Чому ми займаємося політикою? Багатьом з нас набагато цікавіше було б займатися поезією чи стройовою підготовкою, але сьогодні ми йдемо політичним шляхом, бо інакше не можемо! Ми бачимо несправедливість щоденно і щохвилинно, бачимо знущання виродків над нашою нацією і терпіти це не маємо жодного наміру!

Олігархи, українофоби, чинуші-корупціонери, мажори, "справжні українці" (а насправді ще ті хруні), гламурні потвори з-поміж представників "богеми" та інші породження антиукраїнської системи наївно думають, що ми такі ж як вони, що з нами можна домовитись, купити нас і "рєшать" з нами свої "вапроси". Вони переконані, що це в нас все "по молодості", що це все гола риторика, що ми всього лише хочемо мати те, що вони мають сьогодні. Ці обмеженні істоти з матеріалістичним світоглядом думають, що ми проміняємо велику боротьбу за націю та шанс стати героями на міщансько-капіталістичну "успішність" в очах проституйованої лжееліти.

Вони наївні, бо просто не здатні любити та ненавидіти, тому просто не розуміють, що ми ненавидимо їх по-справжньому. Ми ненавидимо все, що пов’язано з нинішньою антиукраїнською псевдоелітою! Ми плюємо на "статус", отриманий в українофобній системі тотального визиску народу, ми плюємо на комфортне обивательське життя колаборанта, отримане в обмін служіння якому-небудь олігарху, ми плюємо на "бренди", "тренди", "меседжі", "світське життя", "сучасне мистецтво" та всю іншу антинародну гниль, породжену ліберальною системою.

І ми не просто на все це плюємо, ми знищуємо все це вже сьогодні... Бо легендарне покоління українських націоналістів-революціонерів, покоління Міхновського, Коновальця, Бандери та Шухевича зростало на болі за втратою України та гніві на ворогів, як співалося в гімні ОУН. Наше ж покоління, покоління новітніх націоналістів-революціонерів, зростає на ненависті до тієї огидної бутафорії, яка покликана довести нам, що те, що відбувається навкруги – це і є українська держава.

Ця бутафорія – оскаженіла українофобія, тотальний капіталістичний визиск українців, нав’язування маразматичної самознищувальної толерантності, вимирання нашого народу і цинічний бенкет зажирілих паразитів – нащадків комуністичної номенклатури та новітніх синків космополітично-ліберальної системи. Нам нав’язували брехню, що нібито ми вже живемо в омріяній Українській Самостійній Соборній Державі! Виявилося, що ми живемо в комуно-ліберальній українофобній республіці, яка нищить наш народ і залишає його беззахисним перед зовнішніми загрозами.

Нам потрібна справжня націоналістична революція, а не танцювальний Майдан! З нас досить політичного онанізму на кшталт "мирної революції" без провокацій, псевдомайданів чи ще якогось кольорового лохотрону під пісні "популярних" виконавців-пацифістів. Нам потрібно знищити антиукраїнську систему і побудувати націократичну Велику Україну, де не буде українофобії та експлуатації українців.

Великою Україна стане тоді, коли при владі будуть вчорашні добровольці-фронтовики, що потом і кров'ю виборювали собі й нам прав на життя. Ми змагаємо, щоб наша Ненька стала першою новітньою націоналістичною державою світу і вкаже іншим поневоленим глобалізацією народам шлях до свободи та величі. Наша революція буде одночасно національною і соціальною!

Національне – це мета, соціальне – шлях до цієї мети. Нам потрібно звільнити українську націю від національного приниження та соціального визиску. Тільки наша націоналістична революція може здійснитися різними шляхами – і шляхом перемоги на виборах, і шляхом всенародного зриву.

Головним є те, що ми любимо і ненавидимо, а значить наші почуття будуть сильнішими за усі спокуси, якими сили зла нас обставляють, чим ближче ми наближаємося до мети. Ми любимо і ненавидимо, а значить ми не проміняємо свободу і щастя свого народу на подачки олігархічної системи, на зажерливе життя "професійних політиків" з недоторканим статусом, ми не проміняємо свіжі вітри соціал-національної революції на задуху фешенебельних ресторанів з "успішними людьми". Ми не проміняємо нагоду очистити Батьківщину від антиукраїнської наволочі на який-небудь спортивний автомобіль чи ще на якусь можливість почувати себе мажором на фоні українців-жебраків.

Якщо якісь цинічні боягузливі "прагматики" й "реалісти" будуть намагатися переконати нас, що ми всього лише мрійники та будуть схиляти нас до колабораціонізму з антиукраїнською системою, то ми для початку пошлемо їх якомога далі. Хай ці зрадники продовжують виправдовувати своє моральне падіння "реалізмом", а наша реальність – це реальність історії! В історії не було жодної вартої уваги події, в основі якої не лежала б безоглядна віра у свої ідеали та безкомпромісна боротьба.

У кожного з нас є вибір – існувати як батарейка для антиукраїнської системи, як сірий обиватель, якого національно знищують і соціально експлуатують, або ж прожити сповнене справжнім буттям життя задля власної нації. Або замкнений життєвий цикл, який пропонує нам антинародна система – "експлуатація-споживання-смерть", або наш шлях – справжня націоналістична революція, перемога і свобода. Третього не дано!

Наші лави відкриті для всіх українців, які готові боротися за перемогу націоналістичної революції. Всі, хто має українське серце та у кого не тремтять руки, будуть вливатися в нашу лаву. Любов до української нації та ненависть до її ворогів – це першооснова нашої боротьби.

Коли над Дніпром піднімуться переможні прапори національної революції, почнеться зовсім нова історія. Але сьогодні всі сили, всі думки, всі почуття – для перемоги червоно-чорної революції та подальшого поступу української національної ідентичності. Прокидайся, Україно, ми йдемо!

 

© Друг АРІЙ