Нотатки про націоналістичну революцію

Чому ми займаємося політикою? Багатьом з нас набагато цікавіше було б займатися поезією чи стройовою підготовкою, але сьогодні ми йдемо політичним шляхом, бо інакше не можемо! Ми бачимо несправедливість щоденно і щохвилинно, бачимо знущання виродків над нашою нацією і терпіти це не маємо жодного наміру!

Олігархи, українофоби, чинуші-корупціонери, мажори, "справжні українці"-хруні, гламурні потвори з числа представників "богеми" та інші породження антиукраїнської системи наївно думають, що ми такі ж як вони, що з нами можна домовитись, купити нас і "рєшать" з нами свої "вапроси". Вони переконані, що це в нас все "по молодості", що це все гола риторика, що ми всього лише хочемо мати те, що вони мають сьогодні. Ці обмеженні істоти з матеріалістичним світоглядом думають, що ми проміняємо велику боротьбу за націю та шанс стати героями на міщансько-капіталістичну "успішність" в очах проституйованої лже-еліти. Вони наївні, бо просто не здатні любити і ненавидіти, тому просто не розуміють, що ми ненавидимо їх по-справжньому.
Ми ненавидимо все, що пов’язано з нинішньою антиукраїнською псевдоелітою! Ми плюємо на "статус", отриманий в українофобній системі тотального визиску народу, ми плюємо на комфортне обивательске життя колаборанта, отримане в обмін служіння якому-небудь олігарху, ми плюємо на "бренди", "тренди", "меседжі", "світське життя", "сучасне мистецтво" та всю іншу антинародну гниль, породжену ліберальною системою. І ми не просто на все це плюємо, ми знищуємо все це вже сьогодні.
Легендарне покоління українських націоналістів-революціонерів, покоління Міхновського, Коновальця, Бандери, Біласа, Данилишина, Шухевича, Лемика, Кука і Гірника, зростало на болі за втратою України та гніві на ворогів, як співалося в гімні ОУН. Наше покоління, покоління новітніх націоналістів-революціoнерів, зростає на ненависті до тієї огидної бутафорії, яка покликана довести нам, що те, що відбувається навкруги – це українська держава. Бутафорії, за якою – оскаженіла українофобія, тотальний капіталістичний визиск українців, нав’язування маразматичної самознищувальної толерантності, вимирання нашого народу і цинічний бенкет зажирілих паразитів – нащадків комуністичної номенклатури та новітніх синків космополітично-ліберальної системи.
Нам нав’язували брехню, що нібито ми вже живемо в омріяній Українській Самостійній Соборній Державі! Виявилося, що ми живемо в комуно-ліберальній українофобній республіці, яка нищить наш народ і залишає його беззахисним перед зовнішніми загрозами. Нам потрібна справжня націоналістична революція, а не танцювальний Майдан! З нас досить політичного онанізму типу так званої "мирної революції" без провокацій, псевдомайданів чи ще якогось цвітастого лохотрону під пісні "популярних виконавців"-пацифістів. Нам потрібно знищити антиукраїнську систему і побудвати націократичну Велику Україну, де не буде українофобії та експлуатації українців. Велику Україну, яка стане першою новітньою націоналістичною державою світу і вкаже іншим поневоленим глобалізацією народам шлях до свободи і величі.
Наша революція буде одночасно національною і соціальною! Національне – це мета, соціальне – шлях до цієї мети. Нам потрібно звільнити українську націю від національного приниження та соціального визиску. Тільки наша націоналістична революція може здійснитися різними шляхами – і шляхом перемоги на виборах, і шляхом всенародного зриву. Це не принципово... Головним є те, що ми любимо і ненавидимо, а значить наші почуття будуть сильнішими за усі спокуси, якими сили зла нас обставляють, чим ближче ми наближаємося до мети. Ми любимо і ненавидимо, а значить ми не проміняємо свободу і щастя свого народу на подачки олігархічної системи, на зажерливе життя "професійних політиків" з недоторканим статусом, ми не проміняємо свіжі вітри соціал-національної революції на задуху фешенебельних ресторанів з "успішними людьми", ми не проміняємо нагоду очистити батьківщину від антиукраїнської наволочі на який-небудь спортивний автомобіль чи ще на якусь можливість почувати себе мажором на фоні жебракуючих українців. Якщо якісь цинічні боягузливі "прагматики" і "реалісти" будуть намагатися переконати нас, що ми всього лише мрійники і будуть схиляти нас до колабораціонізму з антиукраїнською системою, то ми для початку пошлемо їх подалі. Хай ці зрадники продовжують виправдовувати своє моральне падіння "реалізмом", а наша реальність – це реальність історії! В історії не було жодної вартої уваги події, в основі якої не лежала б безоглядна віра в свої ідеали та безкомпромісна боротьба.
У кожного з нас є вибір – існувати як батарейка для антиукраїнської системи, як сірий обиватель, якого національно знищують і соціально експлуатують, або ж прожити сповнене справжнім буттям життя задля власної нації. Або замкнений життєвий цикл, який пропонує нам антинародна система – "експлуатація-споживання-смерть", або наш шлях – справжня націоналістична революція, перемога і свобода. Третього не дано! Наші лави відкриті для всіх українців, які готові боротися за перемогу соціал-націоналістичної революції. Всі, хто має українське серце та у кого не тремтять руки, будуть вливатися в нашу лаву. Любов до української нації та ненависть до її ворогів – це першопочаток і основа нашої боротьби. Коли над Дніпром піднімуться переможні прапори соціал-національної революції, почнеться зовсім нова історія. Але сьогодні всі сили, всі думки, всі почуття – для перемоги червоно-чорної революції і подальшого поступу української національної ідентичності!

 

© Друг АРІЙ та Ревуч СІЧОВИЙ