Більшовицька революція і селянство

Надзвичайна живучість і стійкість совєцької влади (74 роки) пояснюється, в тому числі, її надзвичайно хитрою політичною стратегією і тактикою класової боротьби. В 1917 р. і раніше, більшовики закликають селян не чекати земельної реформи, яка все відкладається і відкладається, а самим захоплювати землі і маєтки поміщиків. Вони обіцяють селянству землю і волю. Партія більшовиків піднімає третю революцію – в жовтні 1917 р. (друга – в лютому 1917 р., перша в 1905 р.), вдаряють по Тимчасовому Уряду, соціалістичних угодовцях (есерах і меншовиках), буржуазії, розбивають їх...

Більшовики та ведений ними пролетаріат за підтримки російського селянства приходять до влади. Більшовицько-пролетарська стратегія полягала в тому, щоб спершу в союзі з буржуазією і селянством – повалили царат, потім в союзі з селянством повалити буржуазію, далі взяти владу і розправитись вже з самим селянством. Проте, спершу більшовики вдавали з себе друзів селянства. Навіть називали себе робітничо-селянською владою. В комуністичній теорії і планах більшовиків, селян не чекало нічого хорошого...

Надзвичайної сили революційним процесам в середині Російської імперії, дав збіг в один час робітничого руху, селянського руху і національно-визвольних рухів поневолених Москвою народів. Спершу, більшовики, щоб ослабити центральну владу – проголошують "право народів на самовизначення", заохочуючи їх відокремлення від імперії. Потім, коли беруть владу – навпаки, нападають на ці народи з ціллю приєднати їх назад до "червоної імперії".

Захопивши владу в центрі, контролюючи військово-промисловий трикутник Москва-Петроград-Тула, більшовики контролювали потужний промисловий басейн. Проте, відпала величезна продуктово-сировинна база – Україна з її чисельним населенням і селом. Перед війною Україна давала імперії: 72% руди, 58% сталі, 66% чавуну, 40% паротягів, 81% цукру. Проте найбільшою цінністю для більшовиків були саме українські продукти харчування. Потужний центральний промисловий басейн в європейській частині Росії і його багато мільйонне населення, більшовицька червона гвардія і армія – всі були голодні та хотіли їсти. Українська житниця відокремилась – потрібно було її повертати силою і грабувати, щоб самим прогодуватись. Так, через більшовицьке мародерство, іменоване воєнним комунізмом, в Україні були спричинені перші сплески голоду (1920-1923 рр.).

Проте, зустрівши скажений опір українського селянства, зіткнувшись з його тотальною партизанською війною – неможливістю придушити опір, більшовики йдуть на хитрість – вони скасовують примусові вилучення зерна і заміняють їх на відсотковий податок, запроваджують НЕП (нову економічну політику) – дозволяють торгувати, навіть запроваджують масштабну українізацію в культурі. Проте совєцька влада не збиралась здаватись, вона пішла та чергову хитрість – зробила крок назад, щоб згодом зробити десять кроків вперед. Поки українці тішились тимчасовим спокоєм і українізацією, легалізували свою українську патріотичну діяльність в окупаційних умовах – совєцькі органи безпеки фіксували всіх, хто виявив себе як патріот України, щоб знищити їх коли прийде відповідний наказ з Москви. За цей час влада більшовиків укріплялась, міцніла і збирала сили для вирішального удару по Україні. Поволі наближався 1932-й рік...

 

© Друг ОГНЕН