Історико-культурна діяльність українських молодіжних товариств Східної Галичини

Формування здорової нації неможливе без виховання молодого покоління на принципах патріотизму, поваги до історико-культурної спадщини народу. Відтак, в сучасних умовах розвитку державності актуалізується проблема залучення молоді до збереження пам’яток, зокрема і в історичному зрізі.

Пам’ятко-охоронний аспект діяльності українських молодіжних товариств висвітлений в наукових доробках Івана Андрухіва, Ярослава Луцького, Василя Окаринського, Бориса Савчука, Івана Шумського та інших. Однак постійне оновлення джерельної бази, посилення методології досліджень формують потребу перегляду окремих фактів та їх оцінок для поглибленого вивчення проблематики. Мета цієї розвідки полягає в окресленні напрямків збереження історико-культурної спадщини краю в українському молодіжному русі Східної Галичини у 1920-1930-х рр.

Етнополітика Другої Речі Посполитої у міжвоєнний період характеризувалась посиленою асиміляцією українського населення. Владні кола намагалися розчинити східногалицький край у кордонах держави через позбавлення галичан власного історичного минулого й насадження польської культури. На противагу цьому українська інтелігенція зініціювала утворення ряду громадських організацій, покликаних сприяти зростанню національної свідомості. Пріоритетним завданням діяльності українських молодіжних товариств "Сокіл", "Січ", "Луг", "Орли"-КАУМ (Католицька асоціація української молоді), "Пласту" було виховання патріотично налаштованого покоління. Потреба формування у молоді здорової історичної пам’яті вийшла за межі культивування національних цінностей, ставши поштовхом до різнопланової пам’яткоохоронної діяльності.

У пам’ятко-охоронній справі українського молодіжного руху можна виділити кілька напрямків. Перший включав у себе збереження пам’яток воєнної історії, а саме: виявлення і впорядкування могил Українських січових стрільців та воїнів УГА; зведення символічних курганів-пам’ятників на честь полеглих героїв; вшанування пам’яті борців щорічними поминальними літургіями і так званими "зеленосвяточними" походами. Окреслену діяльність проводили більшість молодіжних організацій, втім, основну роботу взяли на себе галицькі пластуни, поповнивши згодом ряди активістів спеціально створеного Товариства охорони воєнних могил. "Пластом" було врятовано могилу УСС на горі Маківці, упорядковано близько 1500 поховань на кладовищі у Тернополі, насипано курган-могилу на г. Лисоня Бережанського повіту тощо.

Окремими, але тісно пов’язаними між собою пам’яткоохоронними напрямками були "національна туристика" (мандрівництво) і краєзнавство, покликані розширювати світогляд молодого покоління українців завдяки залученню їх до глибокого пізнання краю. Починаючи з 1924 р., Вища пластова команда давала своїм гуртківцям на період літніх канікул завдання збирати етнографічний матеріал під час подорожей, замальовувати плани могил січових стрільців, описувати околиці населених пунктів, історичних місць, церков тощо. З метою посилення національно-патріотичного виховання були утворені спеціальні краєзнавчо-туристичні секції та гуртки при товаристві "Сокіл". Краєзнавчі розвідки підтримували й члени "Лугу". Помітною була діяльність молоді з охорони археологічних пам’яток. Так, наприклад, у 1938 р. група "Орлів"-КАУМ брала участь в 12-денних розкопках княжого Галича у селі Крилос Галицького повіту.

У міжвоєнній практиці збереження історико-культурної спадщини окремо можна виділити музейний напрямок, що розвивався, в основному, на базі "Пласту". Планувалось, що зібрані під час пластунських походів матеріали складуть основу спеціального краєзнавчого музею при Львівському пластовому коші. Поширюючи національні ідеї на східногалицьких землях, українські молодіжні організації пропагували охорону пам’яток історії та культури. Товариства "Сокіл", "Січ", "Луг", "Пласт", "Орли"-КАУМ своєю діяльністю закликали пересічних громадян шанувати історичні надбання краю, зберігати його старожитності. Наприклад, під час вишколу "Католицького Пласту" у 1938 р. у селі Микуличин Надвірнянського та селі Сокіл Галицького повітів молоді люди читали реферати з історії Галича, проводили тематичні вечори, присвячені героям княжої доби та періоду визвольних змагань, для населення навколишніх сіл.

Таким чином, пам’яткоохоронний аспект українського молодіжного руху Східної Галичини в 1920-1930-х рр. проявився у кількох напрямках: від пропаганди й до практичної діяльності із збереження історико- культурної спадщини. Одним з наслідків роботи активістів стало формування культу героїв визвольних змагань і виховання на його основі патріотичного покоління українців.

 

© Наталя ЗАСТАВЄЦЬКА