Подружжя Олександра і Софії Русових: історіографічне дослідження

У даній статті аналізується історіографічний аспект подружжя Олександра та Софії Русових. Одразу необхідно зауважити, що історіографічний доробок на тему "Подружнє життя Олександра та Софії Русових" можна розділити на декілька періодів. Критеріями періодизації виділяємо, по-перше, основні етапи української історії, які визначали особливості життя та діяльності окремих історичних постатей, що стали об’єктом історичних студій. По-друге, немаловажливим критерієм є поява нових історичних праць з цієї тематики, які, зокрема, за формою та змістом можна розділити на наукові праці (монографії та статті), науково-популярні розвідки та популярну літературу. По-третє, ще одним важливим критерієм для створення періодизації є розвиток історичної думки, який відбувається на фоні певних історичних подій і відображає ставлення до конкретних персоналій.

Отже, застосовуючи головні критерії періодизації, виокремлюємо такі періоди у хронологічному проміжку з кінця ХІХ ст. до сучасності: 1) Дореволюційний період (кінець ХІХ ст.  1917 р.); 2) Період Української революції та совєцької окупації (1917-1991 рр.); 3) Доба відновлення незалежності України, або сучасний період (від 1991 р. – до сьогодні). Кожен із цих періодів має свої особливі риси, що певним чином вплинули на формування історичної думки, а науковці, які досліджували біографії Софії та Олександра Русових, мали своє ставлення до досліджуваних персоналій. Тому під час вивчення історіографії того чи іншого періоду потрібно використовувати аналітичний теоретико-методологічний підхід, у традиції якого верифікувати історичне надбання. Метод історичного аналізу допоможе нам бути якомога об’єктивнішими в ході дослідження даної проблеми.

Про дореволюційний період в історіографії можна сказати, що він являє собою незначний за своєю чисельністю історичний доробок. Проте можна виділити декілька праць, що так чи інакше стосуються подружжя Русових. Першою з них, яка розглядає Олександра Русова як науковця і містить перелік його робіт, є "Этнография малорусская", написана і видана у 1891 р. російським етнографом О. Пипіним. Після раптової смерті Олександра Русова в Саратові виходять друком статті переважно популярного характеру та некрологи, присвячені цій видатній історичній персоналії. Серед них слід виокремити публікації Л. Жебуньова та П. Смутка. Зазначимо, що ці автори досить стисло розглянули біографію визначного діяча, практично не звернувши увагу на подружнє життя.

Потрібно пильніше придивитися до праць публіцистів, які приділили значну увагу життєпису Олександра Русова. Насамперед, це роботи Володимира Науменка – голови Старої громади, редактора часопису "Киевская старина" і видатного українського педагога. Одна з них, "Светлой памяти старого товарища и друга А.А. Русова", надрукована в газеті "Киевская мысль" у 1915 р., присвячена життєвому шляху Олександра Русова і написана з приводу його смерті. Інша стаття автора, під назвою "Александр Александрович Русов и его общественная и литературно-научная работа на Украине и для Украины", вийшла друком у журналі "Украинская жизнь" в 1916 р. та мала суто біографічний характер. Основна ідея розвідки – формування українофільских настроїв постаті Олександра Русова. Журналіст Сергій Єфремов також не обійшов увагою прикру подію, присвятивши пам’яті Русова некролог, розміщений в часопису "Основа" у 1915 р. Звернемося також і до статті О. Грушевського "Из жизни Киевского украинского кружка", автор якої надає характеристику людським якостям громадського діяча. Звернемо увагу, що факт одруження Олександра Русова та Софії Ліндфорс або просто фіксувався авторами, або не фіксувався зовсім.

Період Української революції та совєцької окупації представляє собою найменше історіографічне надбання з теми подружнього життя Русових. Це пов’язано з тим, що, як зазначив С.І. Світленко, у СССР з середини 1930-х рр., "народництво трактувалося одновимірно негативно і тільки в контексті боротьби з марксизмом". Відновлення дослідницьких робіт з історії народництва відбувається з другої половини 1950-х рр. Прикметно, що розглядається воно у цей період лише у контексті загальноросійського революційного процесу. Виділимо А.М. Катренка, який у статті "Олександр Олександрович Русов (До 120-річчя з дня народження)", надрукованій в "Українському історичному журналі" проаналізував життєвий шлях "трудівника на ниві земської статистики, знавця української етнографії, фольклористики та філології". Зауважимо, що біографію Олександра Русова у цій статті викладено досить детально, проте автор жодним словом не торкається подружнього життя Русових, навіть не зазначивши факт самого одруження. Не оминає увагою Олександра Русова і Н. Полонська-Василенко у другому томі своєї "Історії України", яка торкається цієї визначної постаті як видатного статистика та члена "Старої громади", також залишаючи поза увагою його шлюбні відносини. Показово, що праця Н. Полонської-Василенко була написана у 1970-х рр., а видана лише після розпаду СССР.

Постсовєцький (або сучасний) період є найінформативнішим історіографічним періодом. Це пов’язано зі скасуванням цензурних обмежень після розпаду СССР й отриманням Україною незалежності. М. Палієнко та О. Замлинська коротко охарактеризували життєвий шлях Софії Ліндфорс, не обходячи стороною її знайомство і подальше життя з Олександром Русовим. С. Корновенко коротко виклав біографію Софії Русової у своїй праці про видатні історичні портрети Української революції, наголошуючи на тому, що «Софія Русова все своє життя віддала ідеї визволення українського народу з-під імперського ярма». А. Шумрикова-Карагодіна називала Софію Русову "українкою за переконанням" (не за походженням) і подала детальну інформацію про її громадську діяльність. Л. Клімова відзначала, що Софія Русова «все життя спрямувала на те, щоб відпрацювати систему, яка найкраще дозволяє прищепити українцям національну гідність з раннього дитинства», проте ані словом не згадала про сімейні відносини між Русовими. Н. Литвиненко справедливо підкреслила, що «юна аристократка розділила з коханим злидні і переслідування, яких вони все життя зазнавали за любов до України».

Спираючись на подані історіографічні дані, можемо зробити висновок, що подружжя Русових почало детально вивчатися тільки в сучасний період. Таким чином, історіографічний аналіз доробку з історії подружнього життя Олександра та Софії Русових дозволяє зробити висновок, що дана проблема поки що недостатньо репрезентативно висвітлена в історіографії. Публікації не дають достатньо чіткого уявлення цієї теми, тому її можна вважати перспективною.

 

© Валентина ЛУЧІНА