Україна – наша Ненька єдина

З давніх часів на території України жили люди — скіфи. Великі воїни, землероби й скотарі. Тут вони гинули за свій дах, будинок, сім'ю. Незабаром гуни вигнали скіфів з українських степів, а самих гунів невдовзі витіснили слов'янські племена...

Згодом лівобережна частина України разом із Таврією потрапляє в залежність від Хазарського каганату. Північно-західні області України в даний час вважаються найбільш імовірним місцем зародження слов'ян. Довго чи коротко, однак прийшов той момент, коли утворилася Русь. Усередині ІХ ст. у Києві княжили брати Аскольд і Дір. Але у 882 р. з Новгорода прибув намісник варязького воїна Рюрика — Олег. Він захопив Київ, убивши його князів. З того часу місто остаточно перетворилося на столицю Русі, яка об'єднала у собі землі вздовж торгового шляху "з варягів у греки" на північ до Ладозького озера й землі басейну верхньої Волги на схід до Мурома. Новостворена держава одразу вступила у суперництво з Хозарським каганатом і Візантією за панування на Сході Європи (війни почалися ще в 860 р.).

За княгині Ольги були регламентовані розміри данини, а за Святослава влада київських князів поширилася на всі східнослов'янські племена. Саме старанням сина Ігоря та Ольги була розгромлена Хазарія. За часів Володимира було прийнято православне християнство з Візантії як державної релігії. Почалося будівництво оборонних споруд на південному кордоні для боротьби з печенігами. Багато дав цій землі і Ярослав — за його княжіння у Києві зводилися храми, відкрилася бібліотека, був виданий звід законів — "Руська Правда". Водночас позбавлялися спадкових прав представники розгалуженої на дрібні гілки династії Рюриковичів, які боролися за владу у певних частинах держави. Вони часто вступали у союзи з половцями, що заселили південнобузькі та придніпровські степи у XI ст. Права місцевих династій були визнані лише на з'їзді у Любечі влітку 1132 р. З того часу почався розпад єдиної держави, що став незворотним.

Згодом на український терен прийшли поляки та мадяри. Загарбавши західні регіони (Закарпаття, Галичина, Волинь) вони стали почувати себе повноправними господарями поневоленого народу. Українцями стали правити іноземці. Пізніше, у XVІ ст. Україна стала частиною Речі Посполитої, населення якої польські пани всіляко принижували, вважаючи сільським бидлом (у перекладі з польського — "худобою"). А проте, головне місце в історії України займають козаки. Запорожці — честь і гордість України. Вони були надзвичайно сильними та хоробрими. Запорожці боролися за незалежність своєї країни та народу. Їх відчайдушний провідник Богдан Хмельницький, що з'явився на Січі у 1640-х рр., повів козацьку масу боротися з ляхами-поневолювачами. Все більше і більше перемог здійснювали запорожці під його керівництвом — у 1651 р. українські землі знов стали незалежними, але не на довго. Підписавши кабальну Переяславську угоду Україна стала московською колонією на довгі 300 років.

Довго не було свободи у цих землях. Та все ж українці вірно служили своєму новому господарю — династії Романових. У кількох війнах за європейське панування були наші земляки гарматним м'ясом скам'янілого самодержавства. Вони пліч-о-пліч з іншими поневоленими народами захищали одну територію. Багато великих людей дала Україна: Микола Гоголь, Орест Сомов, Григорій Сковорода, Леся Українка, Тарас Шевченко, Іван Франко... Усіх і не злічити!

Потім був червоний жовтень 1917-го і 70-річна більшовицька окупація. Голоту і криміналітет принесла українцям на багнетах Москва. Та у 1991 р. розпався ненависний Совєцький Союз і Україна знайшла довгоочікувану незалежність. Та державна самостійність не привести до влади справжнього патріота, яким були Северин Наливайко, Максим Залізняк чи Євген Коновалець... Майдани, окупація та війна завдали непомірних втрати нашому народу, а можливо, це лише момент для народження отого давноочікуваного державника, національного лідера? Нехай Україна пам'ятає, її прийдешнє не за Порошенко, Саакашвілі чи Тимошенко, її майбутнє за сильною і незалежною нацією!

 

© Еріх ГЕНРІХСЕН