Міське самоврядування і транспорт Придніпров'я на початку ХХ ст.

У кінці ХІХ-го — на початку ХХ-го ст. у Катеринославі губернатор мав право призупиняти будь-які постанови думи. Програми думських засідань попередньо надсилалися губернаторові, йому передавали й журнали думи для отримання дозволу на їх друк. На чолі міської думи та управи до 1901 р. був І.Г. Греков, якому належала головна роль. Гласні лише безсуперечно підкорялися, і не дарма, адже у цей період було зроблено чимало для розбудови губернського міста...

Ще у 1897 р. І.Г. Грекова було обрано на новий термін, та від несправедливих звинувачень він почав хворіти. Через 2 роки залишив посаду міського голови, влада перейшла до П.П. Волкова. Приємним обов’язком міського голови була присутність на коронації та одруженні царюючих осіб. Стосовно виборів гласних до міської думи строком на чотири роки можна сказати, що це були визначні події в історії міст. Серед населення не стихали дискусії та критика діяльності думи, — діставалося і гласним. Враховуючи те, що розвиток набирав оборотів, а коштів, як завжди, не вистачало, виникали постійні невдоволення роботою органів влади. До складу думи 1897-1901 рр. увійшло 46 гласних. Більшість, все ж таки, залишалась за промисловцями, купцями, їх обрано 24. Кількість інтелігенції складала 21 осіб, 10 з яких мали вищу освіту, 26 гласних були в складі думи попереднього скликання. Наступні вибори міського голови відбулися 30 червня 1901 р. Кандидатів було двоє – П.П. Волков і О.Я. Толстіков. Але виборці проголосували проти обох і перевибори відбулися 3 липня. За відмовою П.П. Волкова кандидат залишився один. За О.Я. Толстікова проголосували 33 з 50 гласних.

Бюджет міста зростає, збільшується приплив іноземного капіталу, що давав можливість вкладання бюджетних коштів в благоустрій міста, в будівництво нових об’єктів. У 1903 р. місту було дозволено випустити облігаційну позику на 2 млн. 500 тис. рублів. Для влаштування водопроводу, будівництва другої черги трамваю, брукування вулиць міста. З’являється електричне освітлення вулиць. Так, 1 листопада 1905 р. О.Я. Толстіков помирає і його посад майже рік не була зайнятою. Його обов’язки виконував член управи І.Я. Езау. А 27 квітня — 19 травня відбулися нові вибори у думу на переод 1905-1909 рр. Було обрано 70 гласних і 11 кандидатів. Лише 25 листопада міським головою обрано І.Я. Езау. Доречі, на паперах облігаційної позики 1904 р. стоїть саме його підпис. На виборах 1909 р. більшість голосів отримує І.В. Способний. У думі гласних було 65 членів. Засідання міської думи і робота управи проходили в будинку міської управи в центрі міста на розі вул. Управської і центрального проспекту. Спочатку це був скромний одноповерховий будиночок, а вже в 1903 р. відкрито новий.

Що ж стосується міської управи Катеринослава: її члени брали участь в засіданні думи, вели доручені їм справи в управі, наглядали за благоустроєм відведеної їм частини міста. Міська влада всіляко сприяла створенню комфорту для жителів міст. Та лише в центральній частині міста ситуація була задовільною, околиці ж залишалися навіть не замощеними. Мешканці неодноразово зверталися зі скаргами, але часто у відповідь чули лише відмову. Територія міста зростала, потребуючи зручних засобів сполучення. Ще у 1892 р. міська дума уклала договір з московським товариством "Алексеев и К˚", щодо будівництва кінно – залізничної дороги. Та замість неї в 1895 р. анонімним Бельгійським товариством прокладено першу трамвайну лінію маршрутом від вокзалу до Соборної площі, та у три бічні вітки: вокзал – Йорданська, пристань – Базарна, Олександрівська – Базарна. Місто, отримуючи від бельгійців лише 2% прибутку за трамвай, вирішує в 1902 р. будувати другу лінію своїм коштом. Трамвай відкрито 30 грудня 1906 р. у місті починають будуватися дороги, мости та переправи. У 1909 р. в губернського земського збору було асигновано на будівництво дорожніх споруд, парокінних переправ і на технічні потреби 237 тис. 333 рублів.

У повітовому Олександрівську посаду міського голови на виборах 1903 р. займає дворянин менонітського походження Ф.Ф. Мовчановський. Крім того він ще з 1885 р. є гласним міста. Стосовно списку гласних 1903 р., то тут були Є.Г. Бухарін, Д.Є. Гавришов, О.Л. Брюшин, Б.Я. Штерн. На початку ХХ ст. у місті була затверджена охорона з метою дотримання порядку разом з місцевою адміністрацією. У докладі Олександрівської міської управи про порядок дозволу думою питань засобами балатування (18 червня 1903 р.), говорилося, що для вирішення будь-яких питань необхідно 2/3 голосів. Транспортна система міста розвивалась. У 1902 р. через Олександрівськ проходить Єкатерининська залізниця. Це сприяло будівництву нової станції – Олександрівськ – 2.

Найпоширенішим типом перевезення (на 1903 р.) були легкові парокінні та однокінні перевізники. Їх налічувалось 101, а, так званих, ломових – 234. Приватні екіпажі з’являються лише у 1908 р., з них знімався збір в міську казну. Кожен власник повинен був сповіщати управу про купівлю нових екіпажів та коней. Діяльність міської думи стосовно замощення доріг отримала позитивну оцінку жителів. На 1 січня 1905 р. з усієї площі міських вулиць та майданів, не враховуючи передмість, 108250 кв. саж. – замощено 31125,40 кв. саж., такі вулиці: Катеринославська, Олександрівська, Соборна, Тургенівська, Пушкінська. У 1909 р. за клопотанням міського голови Ф.Ф. Мовчановського в місті було збудовано електростанцію – електричне світло засяяло не тільки у будинках, по головній Соборній вулиці, а й в ліхтарях на інших вулицях міста. Єдиною невирішеною проблемою залишалася переправа через річку Московку. Але і це питання невдовзі було вирішено завдяки джерелам фінансування, що поступали з менонітської колонії Шенвізе, яка в 1913 р. стає частиною Олександрівська.

 

© Іванна МАЛИНОЧКА