Молдовський похід на Львів 1509 р.

Реєстри надзвичайного податку, більш відомі як поборові реєстри – важливе джерело з історії українських земель, що перебували у складі Польського королівства. У лаконічній формі списків і таблиць ці документи зазначали відомості про стягнення земельного (ланового) податку з населених пунктів, а всередині них – з окремих осіб та об’єктів інфраструктури. Окрім історико-демографічного аспекту, ці джерела можуть використовуватися для вивчення масштабів знищень, завданих руйнівними нападами ворожих армій, оскільки фіксували факт знищення поселення і неспроможності його жителями сплатити податок.
У цьому контексті цікавим є дослідження перебігу походу молдовського господаря Богдана ІІІ Кривого на Львів, що відбувся в 1509 р. і який досі залишається недостатньо вивченим в історіографії (З. Спєральський, М. Плєвчинський, Д. Зубрицький, І. та Л. Качори, В. Мандзяк). У джерелах перебіг нападу 1509 р. висвітлено, головним чином, у "Літописі Молдовського царства", автором якого був боярин Ґриґоре Уреке. Сам похід був зумовлений необхідністю відвоювати Покуття, попередньо переданого Польщі Богданом в якості "подарунка", що мав змусити польського короля Олександра видати йому за дружину сестру Ельжбету. Остання, однак, не бажала виходити заміж за господаря, а Покуття надалі залишалось під контролем Польщі.
Як повідомляє Ґриґоре Уреке, у червні 1509 р. Богдан з армією вирушив на Кам’янець-Подільський, який взяв у облогу. Після цього повернув на захід, до Львова, який також оточив. Завдяки артилерії йому вдалося навіть пробити частину муру, однак штурм міста через смерть головного гармаша провалився. Богдан повернувся назад до Буковини, по дорозі спалюючи міста і села, захопивши, зокрема, "велике місто Рогатин". Реєстр  Львівської  землі  Руського  воєводства  1510  р.,  що  зафіксував  результати фіскальної акції, проведеної одразу після молдовського нападу, дає змогу встановити перелік спустошених поселень (161), а відтак – відобразити маршрут армії господаря.
Отож, загони Богдана імовірно рухалися з Кам’янця-Подільського в напрямку Бережан, після розорення якого роззосередилися по двох напрямках на північ і північний захід: на Поморяни і Золочів, а також на Дунаїв. Об’єднавшись неподалік Глинян (також спустошеного) війська рушили на Львів. Після невдачі армія знову роззосередилася по двох напрямках: в бік Бібрки та Підкаменя, а також Перемишлян, спалюючи місцеві села. Знову загони зустрілися у Рогатині. Поруч із цим, аналізуючи джерельну інформацію, неможливо не помітити, що частина поселень, названих в джерелі «спаленими волохами», розташована достатньо далеко від  місця  основних  спустошень.  Це,  зокрема,  7  сіл  Городоцького  повіту.  Також,  "дивним" чином до переліку спалених потрапили усі села у володінні львівського римо-католицьокого архієпископа (19), більшість з яких також були географічно віддаленими.
Іншими словами, ми стикаємося з фактом можливого спотворення інформації в джерелі. Податкові реєстри укладалися поборцями, що збирали податок згідно норм поборових універсалів. На жаль, універсал 1510 р. не регламентував специфіки процедури стягнення. Можемо лише припускати, що поборці отримували кошти від власників, керуючись виключно їхніми свідчення про спустошення підконтрольних населених пунктів. Очевидно, львівський архієпископ, знаючи про спалення частини його володінь, безпосередньо розташованих на шляху ворожих військ (Бачів, Болотня, Віцинь, Подусів, Усільна), вказав поборцям, що девастації зазнали усі його села.
Таким чином, використане нами описово-статистичне джерело – поборовий реєстр 1510 р. – дало змогу встановити маршрут руху армії молдовського господаря Богдана ІІІ Кривого по Львівській землі та масштаб знищень місцевих поселень, а також виявити специфічну рису укладення подібного роду джерел. Це дозволяє реконструювати перебіг проведення типової податкової акції в Польському королівстві в умовах післявоєнних знищень.
 
© Богдан СМЕРЕКА