Чин Леґіону УСС — поважний чинник у боротьбі за націю

Світова війна, що її викликали політичні й економічні суперечності між європейськими великими державами, витягла також справу поневолених народів назовні. Обидві войовничі сторони заходились прихилити їх для себе, обіцяючи їм визволення. Тоді й український народ діждався вперше від часів гетьманів Мазепи та Орлика нагоди доткнутися за свої права. Сталося це головно завдяки галицьким українцям, що, станувши в великій борні по боці центральних держав, поставили до боротьби з царською Росією український леґіон. Наддніпрянські ж українці не могли ще тоді спромогтися на самостійну політику, тим-то і змагання за визволення українського народу проводили до 1917. р. галичани та жменька політичних еміґрантів-наддніпрянців, об'єднаних у Союзі Визволення України.
Аванґардом визвольних змагань на полі бою став Леґіон Українських Січових Стрільців (УСС). Він, дарма, що чисельно невеликий, мав для ідеї визволення й віднови української державности в перших трьох роках війни переважне значіння. У Леґіоні УСС, що повстав був з молодечого бажання Чину, найшла ця ідея найбільш безпосередній і переконливий вияв: залізом і крові відвоювати втрачену волю й державність. Правда, Леґіон УСС, зведений до невеликої формації в складі австрійсько-мадярської армії, не міг відіграти ні поважнішої бойової, ні військово-орґанізаційної ролі. Змагання Леґіону УСС не могли теж викликати глибшого відгуку у братів по тому боці бойової лінії.
А проте боєві вчинки Леґіону УСС та проголошувані ними національно-політичні ідеали довершили основних перемін у світогляді галицького Українця, перемін, що у висліді довели до Листопадового Зриву. Леґіон УСС відновив традицію національного війська. Саме її пізніше було передано київським Січовим Стрільцям та Галицькій Армії. За чотири роки Великої війни та після строгої австрійсько-прусської школи, Леґіон УСС став першорядною бойовою одиницею, яку цінували австрійські команди, поважали австрійські та німецькі стяги, що воювали поруч галицькими українцями, а ворог добре знав їх вартість. Леґіон УСС був теж поважним чинником у боротьбі за те, щоб зберегти здобуті та здобути нові політичні права для українського народу в межах колишньої Австро-Мадярщини.
Існування української національної формації та її боротьба у складі австрійсько-мадярської цісарської армії причинилися у великій мірі до того, що припинено жорстокі переслідування українського населення з початком Великої війни. Існування Леґіону УСС було теж поважним аргументом у боротьбі українського політичного проводу проти полонофільської політики цісарського уряду у Відні. Широка культурно-освітня та пропаґандивна діяльність стрілецтва в самому Леґіоні УСС та серед населення Закарпаття, Галичини, Буковини, Волині, ба навіть на Наддніпрянщині, причинилася до поглиблення національної свідомості всього українства. Леґіонові УСС довелося працювати серед дуже важких та незвичайно несприятливих умов воєнного часу. Політика цісарського уряду не то що не дозволила скріпити Леґіону УСС, а навпаки, — раз у раз шкодила йому різними обмеженнями, а то й загрозою, що розв'яже його.
Лише глибокий ідеалізм, жертовність і віра в успіх зброї зберегла і самий Леґіон УСС і його боєздатність до слушного часу. І коли прийшов він, день 1 листопаду 1918 р., січове стрілецтво стануло як перший зорганізований стяг у ряди Української Галицької Армії. Без Леґіону УСС ледве чи прийшло би до Листопадового Зриву, без нього не було б теж одного з найкращих і найнадійніших стягів Наддніпрянської армії — Січових Стрільців. У рядах Галицької Армії фронтовики з Леґіону УСС продовжували гідно славну бойову традицію, віддаючи на послуги рідній оправі ввесь назбираний запал, досвід і, головне — життя. Українські Січові Стрільці одні з перших станули до нових змагань і останні зійшли з поля бою, залишаючись до кінця вірними старому вояцькому гаслу: «Як довго зброя в руках воїна, так довго має силу його воля і правда!».
 
© Осип ДУМІН