Ріхард Ярий: незнаний, але славетний

Однією з най неоднозначніших осіб українського визвольного руху є Ріхард Ярий. Він, направду, наш український Джеймс Бонд! Якби хтось із сучасних режисерів забажав відзняти фільм про українця шпигуна, то Ріко Ярий чудово міг би скласти компанію таким увічненим на екранах постатям, як Ловренс Аравійський чи Ріхард Зорге.

Хто він? На кого він працював? Це питання яке цікавило багатьох ще при житті Ріхарда Ярого. А між тим, він народився в Західній Галичині, в місті Ряшів, чи то в єврейско-мадярський, чи то в словацько-німецький родині. За версією самого Ріко Ярого, він був нащадком козака, пораненого в 1683 р. під Віднем.

У Першу світову війну він воював в драгунському полку, у 1919 р. перейшов до лав УГА. Під час польсько-української війни (1918-1920) командував саперним батальйоном, підривав мости під час відходу за Збруч. Після переходу галичан до більшовиків і трансформації УГА в ЧУГА (Червону УГА) став червоним командиром, але при першому ж боєзіткненню з петлюрівцями його підрозділ перейшов на бік Дієвої Армії УНР, і він знову став українським сотником.

Угоду Симона Петлюри з поляками та його відмову від Галичини та Волині галичани розцінили як зраду наддніпрянців і залишили фронт, самовільно перейшовши на територію Чехословаччині. За що Трибунал УНР засудив Ріко Ярого до смертної кари, як дезертира. Влада Чехословаччини роззброїла українців, але військову структура залишилась у вигляді робочих таборів. Сотник Ріхард Ярий займався відновленням інфраструктури Закарпаття. В Ужгороді він зустрів Ольгу Шпільфоґель, єврейську дівчину (яка втекла зі своєю родиною з-під Долини), де вони одружились. Ае оскільки Ріко Ярий продав коней та залишки військової амуніції, табірний суд засудив його без права реабілітації. Через розформування українських таборів справа проти нього втратила актуальність.

Після таборів Ріко Ярий став активним діячем УВО, через особисті зв’язкі з Вільгельмом Канарісом вийшов на "Abwehr" та решту німецьких установ, став "правою рукою" Провідника Євгена Коновальця і його особистим зв’язковим з німцями. Видавав свій журнал, в ОУН став фінансовим референтом, членом ПУН, сконцентрував на собі всі фінансові потоки. У 1933 р. Ріхард Ярий був лектором на курсах УВО в Данціґу з підготовки агентури. Регулярно виїжджав туди для проведення занять із розвідки і контррозвідки.

У часи Карпатської України був військовим аташе в Японії. Після вбивства Євгена Коновальця у травні 1938 р. Ріхарда Ярого звинуватили в фінансових махінаціях, суд ОУН під проводом Миколи Мельника засудив його до смертної кари, що для Ріко Ярого вже було звичним явищем. Потім в ОУН стався розкол, і колишня права рука Провідника перейшов до Степана Бандери. Всі кошти які були під його контролем він передав до ОУН(Р), згодом він увійшов в уряд Ярослава Стецька за Акт відновлення Української Держави від 30 червня 1941 р.

До кінця Другої світової війни німці тримали Ріко Ярого під домашнім арештом. У 1945 р. він опинився в совєцькій зоні окупації Австрії, як не дивно, знайшов спільну мову з офіцерами СМЕРШу, пив з ними пиво і при потребі витягував деяких українців із лап НКВД. Ріхард Ярий спокійно пережив післявоєнну люстрацію (денацифікацію), австрійський уряд повернув йому маєтки, які він накупив скоріш за все за організаційні кошти ОУН. Згодом відійшов від ОУН, зайнявся розведенням коней, побудував власний конезавод. Дожив до сьомого десятка у тиші та спокою та помер у 1969 р.

Неоднозначність персони Ріко Ярого і того, на кого він працював викликає багато запитань. Ким же був Ріхард Ярий? Це питання лишається і до сьогодні відкритим. А проте, він — доволі загадкова і цікава особистість, яка вартує гарного дослідження.

 

© Аліна ПОНИПАЛЯК