Політика гетьмана Павла Скоропадського і наклепи соціалістів

Аргументи, якими організатори протигетьманського повстання намагалися виправдати свою історичну помилку свого часу розбив Дмитро Донцов «Їх, демосоціалістів, протигетьманські аргументи, – писав він, – були нещирі, ними вони лиш маскували справжню причину своєї ворожнечі до режиму 29 квітня».

Що гетьман був "царським генералом" і до 1917 р. не брав участі в національно – українському русі?  Це саме можна було б закинути і генералам Директорії УНР! Що гетьман проголосив федерацію з Росією?  В устах соціалістів це не був аргумент, бо самі вони були федералісти! Так звані "каральні" загони по селам? – І це в устах соціалістів не був аргумент. Бо, що були ці загони, порівнюючи до большевицького нищення нашого селянства? А це не завадило нашим соціалістам (Грушевський, Винниченко, Вітик, Лозинський, Бачинський) – визнати московсько-большевицьке правління в Києві, якому вони радо пішли служити відмовляючи служити гетьманові! Що гетьмана підтримували німці? – Але ж німці підтримували і Українську Центральну Раду їх запросила до України представники ЦР УНР згідно із Берестейською мирною угодою від січня 1918 р., але ніяк не гетьман.

Усі ці аргументи в устах демосоціалістів були лише пропагандистськими гаслами і не більше. Справжня причина ворожості до режиму 29 квітня була та, що гетьман був чужого, ними зненавидженого середовища – він був паном! Ось так чужим ідеологічно та й ще паном, а отже - класовий ворог!

Таким ось паном, тай ще шведським аристократом, був Карл Густав Еміль Манергейм. Фінський фельдмаршал вмів з повагою відноситися як до себе, так і до країни якій він служив. Тому, що це є важливий елемент самоповаги! І саме тому, що таке відчуття було органічним для фінської політичної еліти часів встановлення незалежності у 1917-1918 рр., Фінляндія не тільки відбулася як незалежна країна, але й вистояла перед черговою навалою московсько-більшовицької орди зі Сходу.
На жаль лідери Директорії УНР виявилися самовпевненими амбіційними мрійниками, впевненими у своєму праві керувати державою, але у ситуації в котрій вони не змогли осягнути. А тому, так і залишилися в історії людьми нереалізованого шансу. Через їх недолугі дії українці втратили можливість мати свого маршала Манергейма.
І прикро, що помилки минулого не стали нам усім наукою. Тест на знання гетьманової науки, сучасна українська політична еліта поки що склала на "незадовільно".

 

© Козацька НАЦІЯ