Падіння Холодноярської Республіки

Отамани Холодного Яру та Чорного Лісу мали сильний авторитет та значну підтримку у місцевого населення. В зв'язку з неможливістю перемогти бунтівних отаманів, в ЧК розробили спеціальну операцію з нейтралізації та захоплення холодноярських отаманів. Вона відбувалася в 3 етапи: 1) вихід на одного з отаманів "Холодного Яру", який мав вплив на інших, та переконати їх в існуванні, вигаданою в надрах ЧК, "Чорноморської повстанської групи"; 2) користуючись досягнутим, нейтралізувати дії повстанців і, посилаючись на наказ Петлюри, змусити повстанців тимчасово відмовитися від активних дій; 3) заманити отаманів у пастку й захопити основні командні кадри холодноярської повстанської групи військ.

Безпосереднім керівником операції був Юрія Євдокимов, який після успішно проведеної операції проти рейду Юрія Тютюнника став начальником особливого відділу губернського ВЧК. Наприкінці березня 1922 р. розробку операції повністю завершили. Ідея була проста: під виглядом об'єднання повстанців створювалася "Чорноморська повстанська група" з командуванням і штабом для координації дій усіх повстанських загонів району. Чекісти перехопили полковника Петра Трохименка й сотника Юхима Терещенка, які йшли до Холодного Яру з Польщі. Трофименко був членом Військового комітету Центральної Ради. У 1918 р. — військовим комендантом Єлисаветграда. Під час повстання проти гетьмана Скоропадського він очолював повстанський загін, а потім працював у штабі армії УНР. Його ім'я користувалось авторитетом в українців. Його і було вирішено зробити командувачем "Чорноморської повстанської групи" під псевдонімом "генштабу полковник Гамалія".
Начальником штабу групи чекісти призначили Юхима Терещенка, псевдонім — "сотник Завірюха". Слід відзначити, що в штабі Тютюнника було кілька українських офіцерів, котрі працювали на ЧК, зокрема Заярний, Снєгірьов, а можливо, і начальник особистої контррозвідки Петлюри полковник Чеботарьов. Можливо, Трофименка та Терещенка завербували не в квітні 1921 р., а набагато раніше. Реалізацію третього етапу операції чекісти розпочали в середині серпня 1922 р. Було повідомлено, що "Командувач" видав № 7 від 28 серпня, яким призначив: Ларіона Завгороднього — командиром 1-ї кінної Холодноярської дивізії, Мефодія Голик-Залізняка — командиром 1-го кінного полку Холодноярської дивізії та начальником дивізіону бронепоїздів, Черноусова Івана ("Чорний Ворон") — командиром 2-го полку Холодноярської дивізії, Дениса Гупала — командиром 3-го полку Холодноярської дивізії, отамана Вороного — командир 4-го полку Холодноярської дивізії.
На 30 вересня 1922 р. було призначено "з'їзд для вирішення плану руху та інших справ" у Звенигородці. 26 вересня 1922 р. Денис Гупало, Мефодій Голик-Залізняк, Олексій Добровольський, Василь Ткаченко прибули до отамана Ларіона Завгороднього. Чекіст "сотник Завірюха" обіцяв отаманам зустріч з генерал-хорунжим Андрієм Гулий-Гуленком, командуючим Південною повстанською групою військ, та полковником Гамалією. На той час Андрій Гулий-Гуленко вже був заарештований. В Звенигородці усіх отаманів заарештували без жодного пострілу. За подібним планом операції ЧК проводились по всій Україні.
На початку 1923 р. в Лук'янівській в'язниці в Києві, утримувалися 42 повстанських командирів та отаманів. Чекіст-"сотник Завірюха" з фальшивим повстанським загоном продовжив "діяти", збираючи туди повстанців, котрі залишилися після арешту їхніх командирів. Протягом 1922–1923 рр. чекісти здійснили остаточну зачистку території Чорного лісу та Холодного Яру.

2 лютого 1923 р. Ларіона Завгороднього, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, Трохима Компанійця, Василя Ткаченка, Костянтина Здобудь-Волю, Івана Ляшенка, Григорія Яковенка, Юрія Дробатковського засудили до розстрілу, а Леонід Мушкет одержав десять років позбавлення волі. Холодноярських отаманів, козаків та декілька січових стрільців утримували разом, у камері №1 Лук'янівської в'язниці. 9 лютого 1923 р. вони (всього 38 діячів національного визвольного руху) підняли повстання у в'язниці. Хто не загинув під час повстання, був розстріляний катами ГПУ.

 

© Освітня АСАМБЛЕЯ