Історія має властивість повторюватись

Нинішня ситуація в Україні до болі нагадує національно-визвольні змагання 1917-1921 рр. В тому числі це стосується і бажання пасіонаріїв здійснити військовий переворот і встановити жадану хунту, про яку останнім часом багато розмов...

Вже на 2-й рік державної самостійності, 1919 р., коли уже стало цілком очевидно, що владу в молодій Українській Державі узурпували ті, які явно не відповідають висоті своєї задачі, в офіцерських колах пішов поговір про можливий переворот, ключовою особою якого міг стати Петро Болбачан (відомий за успішним Кримським бліцкригом весною 1918 р.). Одразу після того, як чутки про це досягли кабінетів можновладців, Болбочана підступно схопили та стратили.
Безхребетна влада в образі Володимира Винниченка та Симона Петлюри проявляла відвертий саботаж щодо національних справ (наприклад, не було жодного наказу про етнічні чистки москалів, жидів, пшеків, тощо), спокійно споглядала, як інородці винищували українців. Проте владоймущі проявляли неабияку рішучість, коли справа торкалася їхніх шкур. Так пішов із життя прославлений воїн та патріот, якого не брала ворожа куля, і який неодноразово виходив цілим із численних колотнеч. Загинув, убитий "своїми"...
"В Києві зібралась отаманія, австрійські фендрики резерву, сільські вчителі та всякі кар'єристи і авантюристи, які хочуть грати роль державних мужів і великих дипломатів. Це люди не фахові і не на місці, я їм не вірю і переходжу до більшовиків, бо після арешту полковника Болбочана я вже не вірю в добро для нашої Батьківщини...", - писав перебіжчик Ничипір Григор'єв (колись прославлений український отаман) після арешту Болбочана.
"Бідна Україна, ми боремося з большевизмом, весь культурний світ піднімається на боротьбу з ним, а український новопосталий уряд УНР іде назустріч большевизмові й большевикам! Ви не можете розібратися в самих простих життєвих питаннях, а лізете в міністри, лізете в керівники великої держави, лізете в законодавці замість того, аби бути самими звичайними урядовцями і писарцями...", - з листа Болбочана за 26 січня 1919 р.
"Ви особливо багато працюєте і думаєте над тим, аби не розсердити і догодити Вашим Московським товаришам — більшовикам, аби не показатися в їх очах противодемократичними. Ви не бачите того, що цим плодите на Україні таких же товаришів-більшовиків, і не бачите того, що через більшовизм ведете Україну до єдиної Росії...", - у листі до голови Директорії Володимира Винниченка.

Резонансна страта полковника Болбочана справила неабиякий згубний вплив і була ще одним цв'яхом в труну молодої й слабкої Української Держави...

 

© Сергій ВОЛИНСЬКИЙ