Нескорена Волинь

Після поразки ІІ-го Зимового походу на Житомирщині колишні вояки Армії УНР за підтримки селян організували Волинську повстанську армію, що мала стати зародком антибільшовицького повстання в Україні. Донині офіційно вважається, що більшовики остаточно перемогли в Україні у 1921 р., після вигнання загонів Нестора Махна та розбиття Листопадового рейду Повстанської армії Юрка Тютюнника. Фактів, які свідчать про інше, начебто немає...

Проте, документи совєцьких спецслужб, які боролися проти українського визвольного руху, говорять про те, що представники останнього протистояли окупантам до 1923-го р., а подекуди й довше. Однією з найбільших підпільних організацій у той час була так звана Волинська повстанська армія, яка діяла на території Житомирщини 1922 р., це були партизани з села Троща...
Історія Волинської повстанської армії почалася тоді, коли по Україні рейдували загони Юрка Тютюнника. Так, 1 листопада 1921 р. один із таких загонів – Подільська група полковника Михайла Палія-Сидорянського – вступив у бій із кавалерією та піхотою червоних під селом Авратин. Основна частина Подільської групи на чолі з підполковником Сергієм Чорним вирвалася з оточення ворога та попрямувала далі на північ шукати зв’язок із Тютюнником. Однак за Авратином, у районі села Мотрунки, червоним вдалося відтяти медичний околодок, віз із канцелярією та ще кілька груп українських вояків. Загалом відрізаними від своїх виявилися 30 піших (переважно беззбройних) та 10-14 кінних. Вони сховалися в лісі, й більшовицька кіннота їх не знайшла. Поміж них був і поранений полковник Михайло Палій-Сидорянський. Зібравши кіннотників та добровольців, він вирішив пробиватися до Польщі. Решта вояків залишилася в лісі або розійшлася по домівках. Для цього партизани розбилися на трійки-четвірки.У той час як група Сергія Чорного пішла на північ, четвірка Грунтенка попрямувала на схід і деякий час переховувалась у селі Карпівці. Там стало відомо, що поруч, у Трощі, мешкає козак Андрій Маслюк, вояк 4-го Київського кінного полку Армії УНР, учасник Першого та Другого зимових походів, який після бою під Авратином повернувся додому. Четвірка попрямувала туди, її радо зустріли Маслюк та інші селяни. Як виявилося, село було вкрай вороже налаштоване до більшовицької влади і просило українських вояків залишитись. У ньому також мешкав старшина Армії УНР Тимофій Мельник-Тарган, який на початку 1921 р. нелегально повернувся з-за кордону і став засновником місцевої антирадянської організації. Відтак Грунтенко з товаришами з’єднався з Маслюком, Мельником-Тарганом та іншими селянами в одну міцну партизанську організацію.
Вже у грудні 1921 р. трощанські партизани стали здійснювати терористичні акти проти функціонерів більшовицької влади та її представників у навколишніх селах. Про них стало широко відомо в окрузі. На початку весни 1922 р. до Трощі почали прибувати інші колишні вояки Армії УНР, яким вдалося уникнути радянського полону. Відтак у квітні 1922 р. мешканці села організували повстанський штаб, на чолі якого став отаман Мельник, а його помічником було обрано Василя Грунтенка, тож діяли вони до повного встановлення в Україні сталінського тоталітаризму у 1925-1927 рр.

 

© Олександр ВОЄВОДІН