Український Сарматизм

Український Сарматизм - концепція походження українців від давнього племені сарматів. За своїм характером — етнічно-культурна, нерідко з політичним забарвленням. Теорія сарматизму існувала і в інших народів. Зародилася вона ще в епоху Відродження й проіснувала в літературі до кінця XVIII ст. З'явилася через роман­тичне захоплення гуманістів античним світом, спроби повернути застарілу ономастику.

Згідно із "Географією" Птолемея, Сарматією називали Польщу, Литву з Україною, "Татарію" (Кримський півострів), а також поділяли на Європейську та Азійську (кор­дон проходив по гирлу річки Дон). Термін "Сарматія" завжди був географічно розпливчастим, але надзвичайно стійким. Сарматизм в європейській літературі, заснований на античній тра­диції, нічим її не збагатив у середні віки. Він був викли­каний браком знань про Східну Європу, а тому з появою нової інформації просто зник. Але став одним із чинни­ків формування теорії сарматизму в Україні.
Зростання національної самосвідомості українців зу­мовлене, з одного боку, етнічним розвитком, зіткненням з іноетнічним населенням Речі Посполитої, а з іншого — знайомством з гуманістичними концепціями, греко-римськими державами, в свою чергу, викликало інтерес до свого походження представників різних верств укра­їнського населення. В античних джерелах, вивчення кот­рих було основою навчальної системи ренесансних уч­бових закладів, наводилися відомості про сарматів — на­род чи союз племен, які жили колись на території Східної Європи. Звідси народилася концепція сарматизму, за якою населення відповідної території Середньої та Схід­ної Європи є безпосереднім нащадком сарматів.
З 1677 р. гетьман Війська Запорозького Юрій Хмельницький використовував титули "князя сарматського і гетьмана Війська Запорозького", а у деяких джерелах — "князя Сарматії, Малої Росії і України, вождь Війська Запорозького". Крім того, у літописі Самійла Величка XVIII ст. сарматськими називаються 2 народи: "арматійський народ польський" та "вольний, шляхетський, савроматійський, козако-руський народ". Там само щодо козаків вживаються епітети: "сармато-козацькі предки", "слов'яно-козаки", "козако-руські предки". Також, у тексті Білоцерківського універсалу Богдана Хмельницького від 1648 р. до всієї України, Самійло Величко твердить про первинність сарматського походження козаків-русів, від яких пішли поляки: «Передаємо вам це і сповіщаємо, що поляки народилися й пішли від нас же, савроматів та русів, і про це свідчать їхні ж польські хронікарі. Отож були вони спочатку братами нашими, савроматами й русами, але мали велику пожадність до слави й душезгубного багатства і віддалилися від співжиття з нашими стародавніми предками. Вони взяли собі іншу назву (тобто ляхи й поляки), і заволоклися аж за Віслу... Потім, як минуло відтоді вже багато часу, вони розплодилися й примножилися у своїх поселеннях понад Віслою і за Віслою і, невдоволені згаданими вже людськими шкодами і здирствами, безпричинно й по-зрадницькому повстали (як колись Каїн на Авеля) на русів чи савроматів, тобто на своїх же з давнини природних братів... Вони звоювали війною і привласнили через свою ненаситність достеменно наші зі стародавніх часів землі та провінції козако-руські, савроматійські від Поділля і Волох по Віслу і аж до самого Вільня і Смоленська. Мав наш край довгі й просторі кордони, включаючи землі Київську, Галицьку, Львівську, Холминську, Белзьку, Подільську, Волинську, Перемисльську, Мстиславську, Вітебську й Полоцьку. Вони, поляки,не тільки знищили і згладили на згаданих наших землях та провінціях ім’я наше славне козацьке, але, що найгірше й найбільше засмучує, запрягли вони всіх братів наших, роксолан, у невільниче підданське ярмо...». В іншому місці у зверненні Богдана Хмельницького до козаків, стверджується, що «предки наші, відомі всьому світові Слов'яни, або Сармати і Руси...».
На нашу думку, цей варіант сарматизму відтворюється й у промові козака Зорки на погреб гетьмана Богдана Хмельницького (згідно із літописанням Самійла Величка). Дуже важливий факт, що 1677 р. разом із призначенням Юрка Хмельницького гетьманом у Немирові, османський султан надав йому титул князя (володаря) Сарматійського, що мало підкреслити автономність його країни. Такою ось є українська теорія сарматизму...

 

© Друг АРІЙ