Віднайти українство

Час-від-часу нашому скромному колективу закидають несусвітні речі: то ми за нацизм, то за совок, то за москву, то за Європу, то занадто християнські, а за мить вже звинувачують в язичництві. Такі звинувачення зазвичай кидають люди які самі не мають фундаменту, центру і орієнтиру, які свою ідентичність зводять на протилежності чомусь...

Спочатку давайте перейдемо на латинку, щоб бут не такими як москалі! Але від XVI ст. і до "азбучної завірюхи" за участі Івана Франка наш народ вів боротьбу за збереження кирилиці як національної абетки? Ну, тоді ми мали бути не схожими на поляків, а тепер на москалів! Діалог який реально траплявся з деякими діячами "націоналізму". Питання лише, а що для цих персонажів українське? Що для них визначає українську самобутність без огляду на сусіда? Лишимо це питання для цих знедолених, бо для будь-якого здорового українця це питання ясне як літнє небо над безкрайніми степами.
Українство може бути скрізь і різним: слов’янським, староруським і галицько-волинським, православним і уніатським, українством футуристів і українством неокласиків, націоналістичним і радянським, укоріненим і діаспорним. Українське буття проростає скрізь, наповнюючи держави, ідеології та історичні обставини українським змістом. Ми намагаємось відшукати паростки українського буття у всіх історичних епохах, без істерик та ресентименту. В інших культурах ми, зрештою, теж шукаємо себе, щось призабуте і втрачене в нас самих, що перегукується зі спадщиною нашого народу.
Українське буття потаємне, а людське око сповнене любові до свого, з рештою знайде його: в купальських вогнях, колядках морозного ранку, запахах паски, освячених спасівських яблуках, погляді бабусь, що продають ягоди біля зупинок транспорту, обличчях ветеранів незліченних війн. Все, що єднає лемка з мешканцем Донбасу, ба навіть бачванського русина з уссурійським козаком. Це – вічна Україна, незміриме джерело, що живить наші серця!

 

© Українська ЗЕНТРОПА