Зустріч з Орієнтом

Предки українців тільки в найдавнішій епосі жили у відокремленому світі; згодом зустрілися з посторонніми народами, що почали діяти на все їх життя і світогляд. Впливи йшли з 3-х сторін: з азійського орієнту, із скандинавської півночі та з візантійського півдня.

Зі сходу увійшли в зв’язки з Україною і народи з вищою цивілізацією, як туранці, перси, араби, і варварські кочові орди — гуни, авари, хозари, печеніги. Орієнтальні народи осягнули в матеріальній цивілізації вищий розвиток, як східна Европа, і східні купці, що продиралися у наші землі, доставляли різнородних промислових виробів, прикрас та взагалі предметів, що характеризували вищий рівень культури. Тим вони підіймали дещо побут українських верхів, учили їх вибагливішого життя, уживання, розкоші. Але одночасно вони вносили розлам у гармонійну цілість українського побуту, бо чужі цивілізаційні набутки не були ані глибокі, ані вартісні. До того ж орієнтальні приходні не йшли у східну Європу з метою її культуризувати, а тільки намагалися використати її природні багатства. А дикі азійські орди вже йшли просто на знищення і поневолення України.

Кожний новий наїзд степовиків приносив нам нову руїну. Хозари, що поєднували характер степової орди з деякою цивілізацією завоювали навіть деякі українські племена і держали їх якийсь час у своєму ярмі. Але ця агресивність Азії служила нашим предкам за осторогу, що зі сходом неможлива яка-небудь дружба і взаємини. Давні українці мали настільки вироблену власну культуру, що легко видобулися з-під орієнтальних впливів. Це видно з переказів найдавнішого літопису, що про орієнтальні народи висловлюються з почуттям власної вищрсти. Так, про обрів-аварів літописець каже, що хоч вони були "великі тілом і горді умом", з них не залишилося ні сліду. Про хозарів є переказ, що вони налякалися, коли покорені ними поляни як дань принесли їм мечі: "їх зброя гостра з обох боків, вони будуть брати колись дань з нас і інших країн". Зневажливо ставилися слов’яни до орієнтальних вірувань нпр. мусульманську святиню описано коротко, що там "немає веселости’ тільки смуток і великий сморід". Орієнт своїми лестощами не зміг полонити наших предків.

На цьому місці зробимо спробу розглянути світогляд князівської епохи. Це доба дуже довга, кілька століть, безперечно, за такий час проходило немало перемін у думанні людей, але ми, з деякої перспективи, можемо вважати цю епоху одноцілою і дошукуватися в ній тих праджерел, з яких вийшов наш світогляд. Щоб більш прозоро з’ясувати розвиток цієї доби, ділимо її на 3 періоди: 1-й, коли наші предки жили у власному середовищі і ще мало зустрічалися з сторонніми народами; 2-й, коли дістались у вир міжнародного життя і під його різнородні впливи; 3-й, коли наші предки перетравили ті чужі позички і витворили свою окрему культуру.


© Іван КРИП’ЯКЕВИЧ