Вплив Дмитра Донцова на становлення та формування ОУН

Після Другої світової війни у середовищі Закордонних частин ОУН виникла гостра ідеологічна дискусія. Деякі діячі, серед яких Лев Ребет, Зенон Матла, Богдан Кордюк та інші, стали в опозицію до Провідника ОУН-Р Степана Бандери. Одним із принципових питань дискусії було "писання" Дмитра Донцова, які "мали поганий вплив на мораль націоналістів". Степан Бандера у свою чергу відповідав, що Дмитро Донцов залишається і далі авторитетом в питаннях ідеології.

Обидві сторони із запалом доводили свою правоту. Але нам із цієї дискусії (що, до речі, завершилась відламом так званої ОУН-З або "двійкарів") слід зробити лише один висновок: безумовно, вплив мелітопольця Дмитра Донцова на формування ідеології Організації Українських Націоналістів був значним. Власне саме ідеолог інтегрального українського націоналізму витворив у націоналістичній філософії цілісну концепцію трактування і розуміння історії людства, її двигунів і першопричин. Одним із найважливіших висновків у концепції є той, що пояснює успіхи, піднесення якоїсь із націй наявністю в ній згуртованої, вольової, героїчної "касти луччих людей". Донцов стверджує, що ідеєю Ордену є активна меншість: тому "це не рецепт для масового вжитку". Саме на засадах українського національного ордену і творилась ОУН.

Ось як сформував вплив творів Донцова на українську молодь 1920-1930-х рр. Степан Ленкавський: "Перші націоналістичні гуртки шукали теоретичного обґрунтування своїх позицій, політичних аргументів, потрібних для боротьби... Таких позицій шукали в сучасних ідеологів, якими тоді були Липинський та Донцов. Липинського не сприймали, бо питання конкретного устрою Української держави не було тоді цікаве... Однак далеко більший вплив на ідеологічне життя націоналістів мав докторр Донцов. Він своїми творами формував здоровий боєздатний тип української людини, позбавивши її традиційної беззубости, хитливості, м’якости й безхребетности... Донцов становив ядро тогочасної теоретичної, ідеологічної праці націоналістичних гуртків".

Хоч Дмитро Донцов ніколи не був членом УВО чи ОУН, його праці лягли в основу світогляду членів цих організацій. Розглянемо основні проблеми, які він висував у своїх творах:
• Москва – ворог №1. Це мало величезне значення в той час, коли багато радянофілів орієнтувалося на СССР. З цього ж твердження випливало друге: єдиний шлях для України – з Європою проти Москви;
• Ясність у питаннях націоналізму та інтернаціоналізму. Ніякі напівзасоби, ніяка ставка на інтернаціонал, федерацію, автономію, не допоможуть. Метою націоналістів є Українська держава, міцна й могутня;
• Критика кволості української політичної думки. Безжалісні закиди до українофілів та соціал-демократів;
• Питання української національної духовності, сильної і волюнтаристичної сьогодні і в минулому;
• Поточні питання стратегії і тактики – легальні чи підпільні форми боротьби (Дмитро Донцов схилявся до другого), як організувати широкі маси в підпіллі ("Маса чи провід") тощо.

Усі ці питання у 1929 р. на Першому Великому Зборі ОУН були затверджені як основні ідеологічні засади Організації. Хоч Дмитро Донцов і залишався "незалежним ідеологом" проте до кінця свого життя зберігав тісні стосунки з лідером ОУН полковником Євгеном Коновальцем (за підтримки останнього і виходив "ЛHB"), чільними діячами УВО, а згодом ОУН. Його авторитет як найбільшого мислителя-націоналіста завжди шанувався Організацією Українських Націоналістів. Відхід від ідейних принципів націоналізму, сформульованих доктором Донцовим, вважався відступом, помилкою, опортунізмом.

Слід також зазначити, що сам Дмитро Донцов у своїй публіцистиці, критикуючи УНДО, ЗП УГВР, ОУН-З та інші ліберал-демократичні формації, не робить жодного закиду ОУН та ОУН-Р. Навпаки, він протиставляє звитяжну боротьбу ОУН-УПА пустопорожній балаканині емігрантських партійних лідерів. "Двійкарі" ж, закидаючи Дмитру Донцову "політичну аморальність", не наводять жодного факту з цього приводу. Натомість на сторінках їх видань можна побачити лише роздуми про "демократію", "перехід до безклясового суспільства", "еволюцію ОУН у партію" і обурення, чому доктор Донцов цього не підтримує. Зрозуміло, що Дмитро Донцов, пам’ятаючи, що саме ці та їм подібні "ідеї" призвели до поразки національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., не міг погодитися з "двійкарями".

Кажуть, Дмитро Донцов суперечливий... Але для багатьох таким був і Тарас Шевченко. Тому суперечливі не Шевченко і Донцов: слід шукати причину не в них, а в роздвоєнні власного світогляду! Ще одним свідченням значимості й постійної актуальності творів Дмитра Донцова є те, що комуністичні ідеологи так і не наважилися полемізувати з ним: його тільки лаяли. Бо ж полемізувати – означало б опосередковано знайомити читачів з його думками, ідеологіями, оцінками, висновками, що було смертельно небезпечним для системи. Тому проти Дмитра Донцова було вжито метод замовчування.

Як завершення використаю слова Богдана Стебельського, сказані ним до 80-річчя з дня народження Дмитра Донцова: "З ідей Донцова зродилися "лицарі абсурду", того чину, що є так дуже на потребу сьогодні, що завтра буде вирішувати, а в духовній і моральній площині вже вирішує долю цілого людства. Від того чи ідеї, що їх пропагує Донцов і які здійснює Коновалець, Бандера, Шухевич, вояки ОУН-УПА і які продовжують реалізовувати тисячі безіменних воїнів революції, від ідей революції залежатиме, чи людина на цій земній кулі переможе сили зла, а чи в компромісі з ним перестане бути людиною".

 

© Тарас МАКСИМЕНКО