Давньоруський хрестовий похід на половців

Несправедливо забутою сторінкою давньоукраїнської історії вважається похід 1111 р. на половців. А сьогодні, коли країна-агресор зі Сходу намагається окрім земель Донбасу та Криму, загарбати ще й нашу історію, варто відновити у пам'яті світлі та героїчні моменти історії українського війська. Навіть, якщо вони відбулись майже 1000 років тому...

Князі України-Русі зуміли об’єднати свої сили для спільного наступу на половців. Участь у поході на половців взяло близько дев’яти князів, проте лідерами були безперечно Святополк Ізяславич та Володимир Мономах. Їхнім опонентом, що очолював військо половців, був хан Шарукан – авторитетний лідер кипчаків, правитель донецького союзу орд. Орієнтовно похід почався у кінці лютого 1111 р., декілька тисяч військ України-Русі вирушили у сторону донецького степу. Святополк та Володимир надали війську християнську ідеологію, адже військо супроводжувалося великою кількістю священиків, котрі надихали воїнів церковними співами та здійснювали богослужіння. Саме із-за цього, деякі історики схильні називати похід 1111 р. "давньоруським хрестовим походом" проти язичників-половців!

У кінці березня 1111 р. війська Шарукана спробували перейти у контрнаступ, відбулося це на березі річки Сальниця. За Іоакимівським літописом, можна зрозуміти, що наступ половців провалився, і битва перетворилася на мисливство, проте мисливцями були саме русичі. Війська України-Русі гнали розбитих половців ще пару десятків кілометрів, у результаті здобули безліч трофеїв та захопили рабів. Битва на Сальниці разом із походами 1103 р. та 1107 р. стала певним переломним моментом, адже далі перевага у протистоянні між половцями і русичами завжди була на боці останніх.

Сміливість, мужність та віра у Господа – ці речі керували свідомістю князів, які мали честь та гідно нищили ворогів. Тому майбутній наступ на окуповані території Донбасу не буде вигадуванням "нового велосипеду", а доречнішим буде теза "гарне нове – це гарно забуте старе" . Нічого злочинного українці не вчинять, якщо повторять подвиги своїх пращурів...

 

© Юрій ГРИГОР'ЄВ