Гірка доля України: відсутність державної ідеології та криза її еліти

У зв'язку зі 100-річчям початку Української національної революції та проголошення УНР, сучасний стан держави Україна вимагає від кожного історика надати аналіз минулим і теперішнім подіям, простежити проміж ними генетичний зв’язок і зробити відповідні висновки. Це надасть нам більш об’єктивно зрозуміти причини поразки УНР та її наслідки, і логіку розвитку сучасної Україні як держави за останні 29 років її існування. Відтак знов досліджуються спогади таких постатей, як В. Винниченко, Д. Дорошенко, О. Гольденвейзер, А. Дєнікін, А. Марголін, що спонукає висувати невтішну тезу: постійні поразки українського проєкту стали можливими через відсутність державної ідеології та кризу всередині її еліти.

Детальніше...

Українізація гарнізону Миколаєва у 1917 р.

У 2017 р. виповнилося 100 років з початку Перших визвольних змагань – визначальної події в українській історії ХХ ст. Ідеї соціального та національного визволення у перші дні революції охопили й армію. З цього приводу Михайло Грушевський писав: «Організаційні завдання, поставлені Українською Центральною Радою... Несподівано для багатьох викликали найбільший рух у війську... Більш несподівано було, що сей рух вилився у домагання формування нових українських військових частей». Процес створення протягом 1917 р. національних військових частин, що отримав назву українізації, не залишив осторонь і Миколаївщину.

Детальніше...

Ріхард Ярий: незнаний, але славетний

Однією з най неоднозначніших осіб українського визвольного руху є Ріхард Ярий. Він, направду, наш український Джеймс Бонд! Якби хтось із сучасних режисерів забажав відзняти фільм про українця шпигуна, то Ріко Ярий чудово міг би скласти компанію таким увічненим на екранах постатям, як Ловренс Аравійський чи Ріхард Зорге.

Детальніше...

Павло Скоропадський планував приєднати до України місто Липецьк

Основна проблема сучасного українства — відсутність чіткої стратегічної мети, перспективи задля національної єдності. Але справа не втім, бо ж українські патріотичні сили з кінця 1980-х — початку 1990-х рр. так і не змогли сформувати хоч якийсь наступальний інструментарій, аби завадити ворогам плюндрувати нашу землю своїми турулами, білими орланами, Лєнінами й чоботами смажених бурятів. Як не прикро визнавати, але всі ідеологічні напрацювання останніх десятиліть декларують як не нейтралітет, то лишень оборону функцію України як "щита європейської цивілізації", а насправді нам потрібен експансіонізм, наступальна державна доктрина, про що писали Микола Міхновський, Степан Бандера, Юрій Липа та інші...

Детальніше...

Олександр Олесь і одеські громадські діячі

Життя українського поета-символіста Олександра Кандиби (Олеся) чітко поділяється на 2 періоди – український (1878-1918) та еміграційний (1919–1944). Обидва значною мірою висвітлено в літературознавчих та історичних працях. Маловідомою залишається одеська сторінка біографії, пов'язана з творчим дебютом і взаєминами з місцевими діячами українського національного руху.

Детальніше...