Козацькі заповіді

Козацтво – братерство людей, об’єднане особливим станом душі та свідомості, моральності та моралі. Козаки – соціальна верства народу, яка має свою культуру, історію та пам'ять. Славне минуле Козацтва, справи та заповіді предків дають нам право з гордістю сказати: «Слава Тобі, Господи, що ми козаки!».

Детальніше...

Історія однієї народної пісні

Народна пісня "Пливе кача по Тисині" у блискучому виконанні гурту "Пікардійська терція" стала однією з найемоційніших і водночас найтрагічніших символів Революції Гідності українського народу. Ця пісня лунала під час прощання з "Небесною сотнею" на Майдані незалежності та продовжує лунати за загиблими героями на нашій священній східній війні. Вона асоціюється із втратою найкращих синів української нації, які віддали свої життя за наше світле майбутнє. Від її перших нот крається серце кожного українця, що боляче переживає сьогоднішні доленосні події в Україні.

Детальніше...

Наш Гетьман Скоропадський

Постать Гетьмана Павла Скоропадського іноді викликає неприєний зуд нижче спини у прихильників більш лівих ніж потрібно версій українського націоналізму. Як так!? Російський генерал стає українським державником? Проблема, мабуть, в іншому, а саме в тому, що натомість російському генералові зазвичай протиставляють російського бухгалтера-журналіста Петлюру чи соціалістів-невдах Грушевського та Винниченка.

Детальніше...

Історія українських стягів

У Київській Русі штандарти мали величезне значення (згадаймо хоча б вираз, який став крилатим, “скликати знамена”). Кожен князь, який поважав себе, мав власне полотнище, під час бою часто біля стяга було найгарячіше місце, а за станом прапора можна було оцінювати перебіг бою. А вже якщо ворог “досекошася до стяга и стяг подсекоша”! Найчастіше це означало остаточну і безповоротну поразку в битві. Найсильнішим богатирям доручали тримати прапор у битві.

Детальніше...

Отаман "Степової дивізії"

Майбутній провідник повстанського руху, Головний отаман Холодного Яру Кость Пестушко "Степовий-Блакитний" народився 10 лютого 1898 р. в селі Ганнівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії в заможній селянській сім'ї. Крім Костя в родині було ще троє синів – Іван, Федір і Микола, а також троє дівчат – Поліна, Віра і Уляна, які ще до 1917 р. закінчили гімназію. Кость навчався в двокласній міністерській школі, . Після закінчення школи вступив до Олександрівського механіко-технічного  училища (нині – ЗНТУ), але після конфлікту з професором зголосився піти добровольцем на фронт.

Детальніше...