Перемовини у Брест-Литовську у січні-лютому 1918-го та їхні наслідки в значній мірі вплинули на долю українського державотворення. У цьому відношенні дослідження є досить актуальним як для вивчення історії Української революції 1917-1922 рр., так і для розуміння загальної картини взаємовідносин Української Народної Республіки (далі — УНР) та більшовицької Московії (далі — РСФСР). На прикладі Брест-Литовських перемовин можна визначити цілі дипломатичних місій стосовно одне одного та прослідкувати зміни у ставленні сторін залежно від певних політичних подій.

Питання українського представництва у вищих законодавчих органах ІІ-ї Речі Посполитої міжвоєнного періоду має досить розлогу як українську, так і польську історіографію. Проте діяльність окремих українських послів сейму в опублікованих працях, на переконання автора, розкривається побіжно, без детального аналізу, обмежуючись здебільшого констатацією тих чи інших окремих фактів. Тим часом документальна база та публікації у тогочасній пресі дають можливість грунтовніше висвітлити питання роботи в парламенті найбільш активних і харизматичних українських обранців, до числа яких, безперечно, належить постать Марка Луцкевича.

Українське козацтво формувалось там, де влада інших політичних на національних центрів була обмежена. Не з чуток відомо, що нащадки княжої Русі мали особливий характер вільної людини, що мала право висловлювати власні думки та відстоювати власне рішення зі зброєю в руках. Такими були козаки упродовж понад 300 років! Українське козацтво — складне і багатогранне явище, але саме воно відіграло важливу роль у долі України та її народу давши початок державотворчій традиції та прагненню до волі.

Особистість Григорія Ґалаґана недаремно зацікавила його сучасників ще наприкінці ХІХ ст. Його діяльність на громадських теренах та істотний внесок у селянську реформу 1861 р. становлять особливий інтерес для істориків. Втім сам Григорій Ґалаґан є однією із найбільш суперечливих постатей серед представників еліти Лівобережної України. Значною мірою це пов’язано з тим історіографічним образом, який був створений дослідниками на основі свідчень сучасників та власних роздумів, симпатій, ідейних та професійних уподобань.