Польська окупаційна влада оголошуе восени 1930 p. спpавжню війну укpаїнському населенню Галичини. Методами масового теpоpу вона виpішила повністю залякати укpаїнський національний опіp. Ця нова політика Польщі на західноукpаїнських землях офіційно лицеміpно була названа "пацифікацією" – "замиpенням". Так окупант хотів пpиховати свою pуїнницьку і злочинну політику пеpед світом.

Надзвичайна живучість і стійкість совєцької влади (74 роки) пояснюється, в тому числі, її надзвичайно хитрою політичною стратегією і тактикою класової боротьби. В 1917 р. і раніше, більшовики закликають селян не чекати земельної реформи, яка все відкладається і відкладається, а самим захоплювати землі і маєтки поміщиків. Вони обіцяють селянству землю і волю. Партія більшовиків піднімає третю революцію – в жовтні 1917 р. (друга – в лютому 1917 р., перша в 1905 р.), вдаряють по Тимчасовому Уряду, соціалістичних угодовцях (есерах і меншовиках), буржуазії, розбивають їх...

У середині серпня 1649 р. неподалік міста Зборів, на берегах річки Стрипа, відбулася битва між об'єднаними військами козаків під проводом Богдана Хмельницького і кримських татар Ісляма Ґірая ІІІ з польським коронним військом під керівництвом короля Яна ІІ Казиміра. Битва ця стала черговою перемогою українського гетьмана та ряд обставин не дозволив йому розгромити ворога остаточно і скористатися результатами перемоги у повному обсязі.

У статті піднімається питання дослідження давньоруської епохи в сучасній історичній науці. Автор звертається до необхідності встановлення рубежів першого протидержавного утворення східних слов’ян "Руської землі" та розкриття основних характеристик населення, що проживало на його території.