На початку XIII ст. землі колишньої Володимирової спадщини перебували у стані розпорошення. Окрім 15 князівств-земель, виділялись десятки дрібних уділів – за європейськими мірками, дрібних феодальних володінь. Проте всюди сиділи представники однієї правлячої династії – Рюриковичів, що нерідко вважали себе рівнею з наймогутнішими князями...

Перемовини у Брест-Литовську у січні-лютому 1918-го та їхні наслідки в значній мірі вплинули на долю українського державотворення. У цьому відношенні дослідження є досить актуальним як для вивчення історії Української революції 1917-1922 рр., так і для розуміння загальної картини взаємовідносин Української Народної Республіки (далі — УНР) та більшовицької Московії (далі — РСФСР). На прикладі Брест-Литовських перемовин можна визначити цілі дипломатичних місій стосовно одне одного та прослідкувати зміни у ставленні сторін залежно від певних політичних подій.

Питання українського представництва у вищих законодавчих органах ІІ-ї Речі Посполитої міжвоєнного періоду має досить розлогу як українську, так і польську історіографію. Проте діяльність окремих українських послів сейму в опублікованих працях, на переконання автора, розкривається побіжно, без детального аналізу, обмежуючись здебільшого констатацією тих чи інших окремих фактів. Тим часом документальна база та публікації у тогочасній пресі дають можливість грунтовніше висвітлити питання роботи в парламенті найбільш активних і харизматичних українських обранців, до числа яких, безперечно, належить постать Марка Луцкевича.