За півтора кілометра від центру Новомосковська, у лісі за річкою розкинувся Самарський Пустинно-Миколаївський чоловічий монастир. Відомо, що ще дерев'яним монастир був заснований на початку XVII ст. київським ченцем Паїсієм. Тоді ж формується місцева козацька слобода Самарчук – давня назва Новомосковська. Пізніше храм став справжньою святинею у запорозьких козаків, які приїздили сюди "на зимівлю".

У даній статті аналізується історіографічний аспект подружжя Олександра та Софії Русових. Одразу необхідно зауважити, що історіографічний доробок на тему "Подружнє життя Олександра та Софії Русових" можна розділити на декілька періодів. Критеріями періодизації виділяємо, по-перше, основні етапи української історії, які визначали особливості життя та діяльності окремих історичних постатей, що стали об’єктом історичних студій. По-друге, немаловажливим критерієм є поява нових історичних праць з цієї тематики, які, зокрема, за формою та змістом можна розділити на наукові праці (монографії та статті), науково-популярні розвідки та популярну літературу. По-третє, ще одним важливим критерієм для створення періодизації є розвиток історичної думки, який відбувається на фоні певних історичних подій і відображає ставлення до конкретних персоналій.

Сергій Єфремов – непересічна особистість свого часу. Його громадська та наукова діяльність відіграла важливу роль у становленні української державності. В одній із своїх статей він написав: «Люди умірають – ідеї вічні, і хоча б скільки жертв людських коштували нам нові пригоди, але ідея воскресення українського народу вічна – і вона справдиться». Сергій Єфремов усе своє життя віддано працював задля втілення цієї ідеї в життя. Перечитуючи його твори, здається, що він писав їх не століття тому, а буквально вчора, так багато в чому вони відображають актуальні проблеми сьогодення. Отже, постає питання про розгляд світоглядних ідей даної особистості задля кращого її розуміння. У цьому і полягає актуальність даної теми.

Часткова лібералізація суспільно-політичного життя в ході революційних подій 1905 р. у державі Романових розглядається в новітній історіографії як реакція царизму на зрослий національно-визвольний рух. Одним із його видів стало утворення Української думської громади в І-ї та ІІ-ї Державних Думах, її вимоги щодо надання автономії Україні, запровадження української мови в школах, судах та місцевих адміністративних органах.