У 1991 р. у Тернополі вийшла з друку "Історія УПА" – праця доцента кафедри історії та етнографії Львівського університету Юрія Киричука, вченого з плеяди молодшої ґенерації. Не з вини автора у працю вкралися деякі неточності, які, треба сподіватися, згодом він сам перевірить і виправить. Ось деякі з них: ІІ-й Великий збір ОУН відбувся не в березні, а в квітні 1941 р.; відступаючи, не "червоні війська вчинили масу злочинів і насильства", а чекісти й підпорядковані їм так звані Внутрішні війська; Голова уряду Західньо-Української Народної Республіки звався не Калевицький, як надруковано у праці, а Кость Левицький; Бандеру і Стецька "гестапівці схопили" не 15 вересня 1941 р., а значно раніше – Бандеру арештували 05.09.1941, а Стецька арештували 09.07.1941; і так далі. Але ця стаття не про помилки, а про незвідані сторінки звитяжної історії УПА.

З давніх часів на території України жили люди — скіфи. Великі воїни, землероби й скотарі. Тут вони гинули за свій дах, будинок, сім'ю. Незабаром гуни вигнали скіфів з українських степів, а самих гунів невдовзі витіснили слов'янські племена...

За півтора кілометра від центру Новомосковська, у лісі за річкою розкинувся Самарський Пустинно-Миколаївський чоловічий монастир. Відомо, що ще дерев'яним монастир був заснований на початку XVII ст. київським ченцем Паїсієм. Тоді ж формується місцева козацька слобода Самарчук – давня назва Новомосковська. Пізніше храм став справжньою святинею у запорозьких козаків, які приїздили сюди "на зимівлю".

У даній статті аналізується історіографічний аспект подружжя Олександра та Софії Русових. Одразу необхідно зауважити, що історіографічний доробок на тему "Подружнє життя Олександра та Софії Русових" можна розділити на декілька періодів. Критеріями періодизації виділяємо, по-перше, основні етапи української історії, які визначали особливості життя та діяльності окремих історичних постатей, що стали об’єктом історичних студій. По-друге, немаловажливим критерієм є поява нових історичних праць з цієї тематики, які, зокрема, за формою та змістом можна розділити на наукові праці (монографії та статті), науково-популярні розвідки та популярну літературу. По-третє, ще одним важливим критерієм для створення періодизації є розвиток історичної думки, який відбувається на фоні певних історичних подій і відображає ставлення до конкретних персоналій.