Перемовини у Брест-Литовську у січні-лютому 1918-го та їхні наслідки в значній мірі вплинули на долю українського державотворення. У цьому відношенні дослідження є досить актуальним як для вивчення історії Української революції 1917-1922 рр., так і для розуміння загальної картини взаємовідносин Української Народної Республіки (далі — УНР) та більшовицької Московії (далі — РСФСР). На прикладі Брест-Литовських перемовин можна визначити цілі дипломатичних місій стосовно одне одного та прослідкувати зміни у ставленні сторін залежно від певних політичних подій.

Питання українського представництва у вищих законодавчих органах ІІ-ї Речі Посполитої міжвоєнного періоду має досить розлогу як українську, так і польську історіографію. Проте діяльність окремих українських послів сейму в опублікованих працях, на переконання автора, розкривається побіжно, без детального аналізу, обмежуючись здебільшого констатацією тих чи інших окремих фактів. Тим часом документальна база та публікації у тогочасній пресі дають можливість грунтовніше висвітлити питання роботи в парламенті найбільш активних і харизматичних українських обранців, до числа яких, безперечно, належить постать Марка Луцкевича.

Українське козацтво формувалось там, де влада інших політичних на національних центрів була обмежена. Не з чуток відомо, що нащадки княжої Русі мали особливий характер вільної людини, що мала право висловлювати власні думки та відстоювати власне рішення зі зброєю в руках. Такими були козаки упродовж понад 300 років! Українське козацтво — складне і багатогранне явище, але саме воно відіграло важливу роль у долі України та її народу давши початок державотворчій традиції та прагненню до волі.