Олександр Воронин – голос української церкви в Америці

Серед недостатньо вивчених проблем сучасної української історіографії є біографістика діячів українського національного руху. Доля багатьох осіб зовсім невідома нашим сучасникам, відомості про інших – сфальсифіковані. Постає завдання відновлення історичної правди, пам’яті про видатних людей, які проявили себе в різних сферах життя. Одним з таких є Олександр Воронин-Варавва – журналіст, видавець, дослідник історії української церкви, меценат. Його життєві шляхи пролягали як в Україні, так і поза її межами. В цьому складність і водночас – важливість вивчення його ролі та внеску в культурну спадщину України.

Детальніше...

Символ України, що бореться...

Громадяни старшої ґенерації й досі пам’ятають, а молодші люди, ознайомлені з пісенною творчістю, знають, що у двадцятих-тридцятих роках нашого сторіччя на українських землях побутувала пісня: "Гей-гу, гей-га, таке-то в нас життя: наплечники готові, прощай, моє дівча. Сьогодні помандруєм, не знаємо самі, де нічку заночуєм...". А наступна строфа починалася словами: "Прапор червоно-чорний - це наше все добро...".

Детальніше...

Загальна картина України в часах Руїни

Період в історії козаччини, що наступив після смерті Хмельницького, справді можна назвати Руїною, як і у протягу того часу, так і з огляду на наслідки для краю. Ми не будемо оглядати усіх фактів цього періоду, а зробимо тільки загальну характеристику його. Руїна залежить дуже замітно від малого розвою народу: у нього було доволі енергії, але не було ідеалів. Скинувши те, що було для нього погане, народ не знає, як збудувати собі те, що для нього потрібне, не уміє навіть висловити, чого, власне, бажає. У нього де-не-де просвічують іноді інстинкти, але зовсім бракує ясного ідеалу. Виявилося це зараз після смерті Хмельницького, коли треба було упорядкувати побут краю. Тут відразу з'являються дві групи людей, які висловлюють цілком супротилежні бажання, тягнуть у різні сторони.

Детальніше...

Останній підпільник

Ілько Оберишин – легендарна особистість, останній провідник УПА у Збаразькому окрузі. У 1991 р., після півстолітнього підпілля, повідомив про себе владі. Перед цим переховувався від совітів по людях, лісах, вокзалах. Найнадійніший притулок Ільку Степановичу забезпечила дружина Емілія. Більш ніж 40 років вона ховала його на горищі свого будинку у селі Городниці, Підволочиського району на Тернопіллі. А він здатися комуністам навіть не думав...

Детальніше...

Вільгельм Габсбурґ - український патріот

Вірогідно, багато читачів нашого часопису із здивуванням міркуватимуть, чи відносити Габсбурґів до українських родів. Таке твердження дивувало б перебільшенням, але ми не можемо забувати, що цей великий рід спільноєвропейсього і світового масштабу має давні корені в Русі-Україні та протягом століть демонструє благочестя свої головних представників до української нації. Більше того, зараз Габсбурґи єдиний в світі монарший рід, котрий має серед своїх - українця, що зі зброєю в руках бився за вільну Україну.

Детальніше...

"Rzeź wołyńska" – кого і за що різали на Волині?

Приймаючи цьогоріч постанову про вбивства на Волині під час Другої світової війни, а саме у розпал літа 1943-го р., заради відновлення історичної справедливості, польський парламент – Сейм Республіки Польща, чомусь промовчав про причини що спонукали до цієї трагедії. Нинішня українська влада чомусь теж мовчить і замовчує правду...

Детальніше...