Життя без віри наче пустеля

Важко жити без віри. Її так легко втратити й так важко потім знову знайти. Той вогник, він ледь жевріє в моєму серці, а часом і геть згасає. Коли живеш з вірою в Бога в серці, кожна твоя справа, кожна твоя дія, кожна думка, кожне слово, твоє життя сповнені світлом і благодаттю. Ти бачиш Його у кожному листочку на деревах, у сонці, у зорях, у людях  все і всі сповнені Ним.

Коли ти віруєш, усе таке яскраве! Ти вдячний за те, що Він дав тобі життя, можливості. Є сенс у всьому, що з тобою трапляється  у важких та найщасливіших моментах. А коли з якихось причин перестаєш молитися, дякувати Йому, відвідувати храм, коли те полум'я починає в тобі згасати, тоді ти просто губишся, не розумієш чому те чи інше з тобою відбувається. А дорогу назад так важко віднайти, знову роздмухати цей вогник...

Ти як маленький човник серед величезного океану життя втрачаєш те світло маяка і занурюєшся у шторм і повну темряву, зневірюєшся у всьому. Хочеться просто сказати, що ніколи не варто зневірюватись, злитися на Господа, якби важко не було. Потрібно постійно підкріплювати свою віру в Нього, не давати їй згаснути у найтемніші часи, адже тільки це може вивести із темряви й подарувати ту яскравість, неймовірність, чарівність кожного моменту твого життя.

Щоб бути щасливою, потрібно цінувати прості радощі життя, такі, як дощ, сонячне світло і свіжо випрана пахуча білизна. Віра також відіграє своє роль у процесі людського щастя. Варто лише цінувати маленькі радощі, які нас оточують і приймати світ таким, яким його створив Бог.

 

© Християнка АСКЕТКА