Чия сила, того й правда

Іноді дуже гидко чути від істинно віруючих вираз: «Не в силі Бог, а у правді». Цікаво, а чи розуміють люди, які вимовляють ці слова, мають на увазі зовсім інше. Виходить так, що правда належить лише тим, хто виступає гнобителем і сам керується грубою силою, тож правди там годі шукати...

Цим виразом досить часто користуються православні віряни, особливо ті, які ходять до Московського Патріархату. І дивно, що вони не пізнають у словах — «Не в силі Бог, а у правді» — позицію фарисея з відомої євангельської притчі. Водночас, не дуже дивним є й те, що слова "митар" і "фарисей" від частого вживання стали нам звичні та втратили свій первинний сенс.

Чуючи "митар", ми уявляємо собі смиренного праведника, чию покаянну молитву щодня читають вранці. Слово "фарисей" зазвичай сприймається як синонімом лицеміра. Водночас фарисей аж нітрохи не є лицеміром: в притчі він звертається до Бога "у собі", не на людях. Тому немає сумнівів у щирості його благочестя і в старанності, з яким він, учений книжник, "щиро" шанує Закон, хоч і на власний розсуд.

Цікаво, що за митарем, нечестивцем, який став служити язичникам-окупантам з Риму, йде груба сила державної машини. Тож він не кається, коли що відбирає у своїх одноплемінників, як праведний служка свого господаря, гроші чи якесь майно, бо ж на цьому трималася тодішня податкова справа. А от за йде фарисеєм моральна правота і не більше.

І Бог, як ми знаємо з Євангелія, не на боці фарисея. Бог не за моральну правоту. Бог не любить вульгарне самовдоволення правди. Бог обирає силу, хоча бік митаря він теж відкидає...

 

© Олівія ХРИСТИЯНКА