Чи повинна Вселенська Церква мати єдиного "земного" главу?

Ми не часто долучаємося до міжконфесійної полеміки. Але сьогодні зробимо один із винятків. Часто у дискусіях між католиками та східними некатоликами виринає питання про те, чи повинна Церква мати "главу" в особі Папи Римського, адже Главою Церкви є Сам Христос. У цьому дописі ми не будемо захищати примат Римського Папи і обмежимося лиш критичними зауваженнями у бік тих, хто цілком відкидає потребу у єдиному земному лідері для Церкви. Спробуємо зайняти позицію стороннього арбітра, який просто судить із позиції логіки.

Чи суперечить уявлення про Папу як главу Церкви уявленню про Христа як єдиного Главу Церкви? — Так, але тільки тоді, коли не уточнювати, у який спосіб главою є Христос, а у який — Папа. Без таких уточнень суперечливими є все Святе Письмо і церковна Традиція. Наприклад, ми знаємо, що існує лише єдиний Бог, і інших богів окрім Нього не існує. Але Біблія говорить нам "ви – боги" у Псалмі 81:6 та в Євангелії від Івана 10:34. Зрозуміло, що тут потрібно розуміти, у який спосіб ми є богами. Так само і з главою Церкви.

Христос перебуває із нами по всі віки. Але Він не перебуває у спосіб, у який перебував від Свого Воплочення до Вознесіння. Отже  не може у відповідний спосіб бути главою земної Церкви. Тут потрібно пам'ятати, що Церква має три рівня (або, для тих, хто заперечує Чистилище, два рівня). Перший рівень  Церква, що воює, тобто земна Церква, те, що ми називаємо Церквою у повсякденному мовленні. Другий рівень  Церква, що страждає, тобто Церква Чистилища, спільнота спасенних людей, які мусять терпіннями спокутувати гріхи, адже, як відомо, до Царства Небесного не увійде ніщо нечисте. Третій рівень  Церква, що торжествує, тобто небесна Церква. Коли ми називаємо Папу главою Церкви, то маємо на увазі саме земну Церкву, а не Церкву в усій її повноті.

Уявимо, що Церква у масштабі всього світу, тобто Вселенська Церква не повинна мати "видимого", "земного" главу або, інакшими словами, лідера, очільника, бо Главою Церкви є Христос. Але за такою логікою не повинно існувати патріархів та митрополитів, бо відповідні архієпископства  це частини Церкви, для яких також Главою є Христос. Більше того, непотрібні навіть єпископи, бо для керованих ними єпархій Христос також є Главою. Але навряд чи найбільш палкий "антипапіст" почне протиставляти владу єпископа владі Христа. Навпаки, він визнає, що влада Христа реалізується через владу єпископа (нехай і в недосконалий спосіб). Також він визнає, що влада єпископа потрібна хоч би з огляду на суто прагматичні потреби адміністративного керування: організації і контролю.

Якщо ж ми визнаємо, що єпископи потрібні і що в межах регіонів та країн поміж єпископів мають бути митрополити та патріархи, то логічно зробити висновок, що і в межах усього світу має бути такий архієпископ, який стоятиме вище за всіх інших. Таким архієпископом є Римський єпископ. Якщо ж ми відкидаємо потребу у такому найвищому єпископі, то маємо заперечувати інститут єпископства в цілому, граючись при цьому словами, займаючись самообманом, відмовляючись користуватися розумом.

 

© Націоналіст ХРИСТИЯНСЬКИЙ