Бог на лаві підсудних

Занепад віри — явище неоднозначне. Точніше сказати, що занепало не християнство, а розпливчастий теїзм... Теїзм цей не стояв проти світу. До церкви його прихильники ходили в кращому разі з ввічливості чи за звичкою, а в гіршому  з лицемірства. Коли зник соціяльний тиск, не виникло нічого нового, просто стало видніше, хто ким є.

Тих, хто шукає в Церві Христа, перелічити неважко, якщо туди не ходить ніхто інший... Якщо б антиклерикальні та антирелігійні сили ХІХ сторіччя побачили перед собою зімкнуту лаву справжніх християн, справа могла обернутися інакше. Але смутна релігійність не вміє чинити опору. Вона крихка та податлива. З цієї позиції, занепад віри — справжнє благословіння. В гіршому випадку він хоча би ставить все на свої місця... Імла релігійності розсіялась: ми бачимо обидві армії; можна починати бій. Для світу занепад віри дуже шкідливий. Під ударом все, що давало можливість стерпно і навіть счасливо жити в Англії: порівняльна чистота нашого громадського життя, порівняльна людяність, порядні відносини між політичними супротивниками. Але я не впевнений, що це ускладнить навернення в християнство. Радше, навпаки. Коли круглий стіл зламано, доводиться обирати, з ким ви  з Мордредом чи з Ґалахадом...

З нами ще не боролися всерйоз. Якщо успіх наш зросте, цього не оминути. Ворог ще не вшанував нас битвою, але скоро вшанує. Так було в християнстві завжди, відпочатку. Спочатку воно подобається всім, в кого нема особливих причин з ним ворогувати, і той, хто не проти нього,  з ним. На цьому ступені люди помічають лише, як не схоже воно на неприємні ним самим сторони цього світу. Але, потрохи здогадуючись, чого ж воно дійсно вимагає, люди все більше лякаються; відчуження, страх і, нарешті, ненависть перемагають в їхніх душах. Витримати християнство здатен лише той, хто віддасть йому все, чого воно хоче, тобто  геть усе. І ті, хто не з ним, встають проти нього. Ось чому не варто сподіватися на мирні, розумні та великі перемоги.

Задовго до цього проти нас встане справжній ворог, і вірність християнству буде коштувати щонайменше успіху в світі. Але пам'ятайте: швидше за все, цей ворог візьме ім'я християнства (ймовірно  з якимось прикметником). Я бачу, що нехристиянською стає церков... Пастирі надто пристовуються до світу, а серед пастви  багато невіруючих. Христос не сказав нам: "Йдіть у світ і скажіть йому, що він правий". Весь дух Євангелія інший, він суперечить світу. Як християни, ми маємо спокусу робити непотрібні поступки тим, хто не вірить. Ми занадто поступливі... Настає час, коли ми повинні показати, що ми не згодні. Ми повинні відкрито продемонструвати всім справжнє християнство, якщо хочемо залишитися вірними Ісусу Христу! Ми не можемо більше мовчати та поступатися.

 

© Клайв СТЕЙПЛЗ-ЛЬЮЇС