Будьмо собою!

Людина може бути щасливою лише тоді, коли пізнає і сповняє своє покликання, Божу волю щодо свого життя. Найперше покликання криється вже в самій сутності людини — «бути образом і подобою Божою» – бути сповна людиною. «Чоловіком і жінкою сотворив їх» — із сутності нашої випливає і те, що покликанням чоловіка є бути справжнім чоловіком, а жінки – бути насправді жінкою.

Поділ людства на чоловіків і жінок є Божим Задумом! В цій різності (фізичній, психічній, тощо), що дозволяє творити єдність, продовжувати рід, оволодівати землею та впорядковувати життя є Його Божественна мудрість. Чоловік і жінка є однаково любленими Богом («Нема ні грека, ні юдея, ні чоловіка, ні жінки») , але є різними у своєму покликанні, у своїй дорозі до святості. Натомість фемінізм, зрівнює жінку і чоловіка, надає жінці непритаманних її внутрішній сутності рис характеру, форм поведінки, діяльності, позбавляє жінку можливості пізнавати себе, бути собою і бути щасливою!

Так рушиться суспільний лад. На плечі ірраціональної та чутливої жінки кидають важку ношу панування, захисту, вибору, відповідальності за матеріальний стан. Переймаючи чоловічі обов’язки, жінка перестає виконувати своє жіноче покликання (бути мамою, дочкою, сестрою, подругою, дружиною, помічницею, вихователькою, берегинею). Жіноче покликання є не менш гідним чи вартісним, аніж чоловіче; воно є іншим, але не менш важливим!

Наведу тут кілька цитат Блаженнішої Марцеліни Даровської: «Жінка, мати нового покоління є матір’ю майбутнього, бо доглянуті її рукою діти і молодь – це майбутнє світу... Якою є жінка – такою буде родина і таким буде суспільство». «Нинішній світ потребує зміцнених Святим Письмом жінок. Не вистачає вести тихе і замкнуте в пасивній покірності життя, необхідно опиратися зіпсутості й Божу Правду вводити й утверджувати в своїх оселях. Сім’я – це колиска мужів, Божих мужів світу і Церкви, жінка ж є душею сім’ї». «Тоді вони виконають своє покликання: жінка стане товаришкою і помічницею чоловіка чи то в житті родинному, чи т в апостольському, якщо до цього призначена, і не служитиме легковажності і марноті світу».

Фемінізм протиставляє жінок і чоловіків, сіє ненависть до чоловіка. Насправді ж кожна жінка потребує чоловіка! Потребує його захисту, його мужності, його провідництва, його впевненості, його любові! Потребує ділитись із ним своїм щастям, служити йому з любові, бути поруч, підтримувати, зціляти рани, розраджувати, надихати. З ним вона може бути насправді щаслива. Фемінізм відриває жінку від найважливішого вияву її жіночності – материнства. Вважаючи, що місія жінки не полягає у вихованні дітей, фемінізм позбавляє її найбільшого скарбу в житті... Сьогодні феміністки захищають і пропагують "право жінки" на вбивство своїх дітей (аборти). Вбиваючи свою дитину, жінка вбиває і свою душу.

Фемінізм — егоїстичний! Власний успіх, кар’єру, самоствердження і нездорові поривання ставить вище аніж благо спільноти: сім’ї, родити, нації. Від фемінізму застраховані ті дівчата, які виросли у повноцінній сім’ї, мали досвід спілкування з справжніми чоловіками, які мали добре християнське виховання, знайшли Бога і своє покликання. То ж бажаю дівчатам вибирати правильне середовище, спілкуватись із справжніми чоловіками, створювати сім’ї, пізнавати себе, шукати істину і бути щасливими! Ще у Давній Греції Сократ, у пошуках сенсів, дійшов до розуміння, що "прекрасне"  це те, що найбільше відповідає високому призначенню, те, в чому задум втілився найкраще! То ж будьмо прекрасними! Будьмо собою! Будьмо жінками!

 

© Ірина ДРАГУЩАК