Драма світу

Хто зведе цілий божий світ у таку систему, якою він єперед лицем свого Творця? Ой, не думайте, що столяр тільки грубі дошки вважає за гідну річ у своїй праці, а форніри й політуру вже ніби ні! Хто схопить цілу драму світа – її перипетії, її кризу і її закінчення? Хто висловить цілий пеан божої слави, для якої Бог сотворив світ?..

Нам тільки шукати, підглядати і фраґменти складати, щоб якось збити собі "драбину Якова", що веде до Бога. За наймудріших уважають себе ті, що воюють неґаціею – що божу славу зводять на свою славу ніби "правдиво учених", їх душа це мертвий молох, що пожирає живі діти! Справжня мудрість не в неґації, а в умілому підгляданні дивних тайн життя-буття – тайн природи, матерії, душі, світа, Бога. Яка могутня пісня світа – перед Богом! Які розложисті її акорди, які модуляції, які диспаратні тони – земля і небо і пекло, народження, життя і смерть – зводяться в гармонію перед Богом! А для нас у цьому божественому гимні повно ніби фалшивих тонів – диспаратних, що ніяк не годяться зі собою. Але наш ідеал фалшивий!

Ми хотіли би, щоб "найлекша дорога" була і найліпша – ми, як діти, завсіди радо й легко обманюємо себе ідеалом "праці задурно". Невже можливий гарний образ без тіней, без різних красок? Невже можлива мельодія з одного тону, без різних тонів? Невже можлива добра драма без драматичної акції? А ми, як діти, хотіли би, щоб божий світ був драмою без драматичної акції! Щоб у божій пісні був тільки один тон! Щоб божий малюнок мав тільки одну краску, без усякого тінювання! Наш ідеал це "щастя" – "щастя" – нескаламучене "щастя". Психольоґічно ця річ зрозуміла: хочемо того, чого не маємо. Не звертаємо уваги на те, що наша мрія мала би для нас вартість тільки як закінчення нашого положення  як фінал нашої драми. Але без драми воно було би  чим? Давайте вишукану їжу обїдженому, а він з відразою відвернеться від неї. Якжеж божий світ міг би давати щастя, колиб він не був драмою?

Завважав я на собі, що я ставав щораз більше поблажливий для всяких людських блудів, для всяких єретиків, чим глибше я пізнавав людську природу й природу світа. А всетаки, колиб я був володарем, я не міг би знести карних законів, бо до цього ніяк не допускає життя. Який жеж ужиток Бог зробить із своєї всезнаючости? До яких меж посунеться його поблажливість – вирозумілість? Усі ми серцем "оріґеністи" – прихильники ґеніяльного Оріґена. Ніби фінал цілої драми світа буде такий, що всі прокляті ангели і душі відпокутують своє, навернуться до Бога, і буде вічне, нічим нескаламучене щастя царити у всіх просторах "нового неба" й "нової землі". Всі ми бажали би, щоб це так було, бож тим була би й наша доля остаточно забезпечена. Я думаю, що Бог так і зробив би, колиб це було "можливе"  коли б так виходило з будови, змислу і рахунків драми світа. Але бентежить мене, що я не міг би знести карних законів, коли б я був володарем...

Божа мудрість рішає про фінал драми світа, а не наша людська мудрість. Господи! Приймаю такий світ, який він перед Тобою, і такий фінал драми світа, який Ти йому ладиш. Дай мені розумом і серцем зблизитися до справжнього змислу драми Твого світа, а тоді я буду вдоволений, хочби мав займати місце тільки німого статиста в цій божественні драмі. Невже стануть нарікати кості в організмі, що Ти їх не сотворив оком чи мозком? Незамітні позиції в драмі світа, дрібні, невідомі герої стануть відомі, а їх місце  важне, коли Ти освітиш їх своїм світлом. Коли відкритий шлях до Бога, то з кожної точки в світі видно цілий всесвіт і Бога, початок і кінець усього буття.

 

© Гавриїл КОСТЕЛЬНИК