Будьмо як діти

Мистецтво, на відміну від філософії чи релігії, "схоплює загальний стан світу". Так сказав свого часу класик німецької філософії Ґеорґ Геґель. Через відображення дійсності людською свідомістю не пов'язаною з раціональною логічною оцінкою об'єкта. У релігії світ розглядається як структура ієрархізованого простору. Воно складається з тварної природи та трансцендентного Творця!..

І якщо говорити про "завдання" мистецтва, як про естетичне опанування світу за допомогою систем образно-художнього мислення, то релігійний канон "вимагає" від мистецтва викликати у людини естетичний зв'язок земного з небесним, матеріального з духовним. Тому у релігійно-естетичному ставленні (каноні) до об'єкта мистецтва домінує елемент невиразного передчуття цього об'єкта. Він не пізнається, а відображається через нагадування про вже здійснене ідеальне начало.

В іконописі згаданий процес досягається шляхом обмеження та фіксації простору, шляхом застосування "зворотньої перспективи". Він є одним з принципів візуального сприйнятя та відтворення дійсності, що не відповідає натуралістичному сприйнятті світу. Саме "площинне художнє мислення" дає можливість уяви щодо "геометрії світу" та місця перебування людини в цій системі координат. Мистецтво доби Відродження змінило людську уяву щодо творення просторової перспективи. Оптична іллюзія об'єму вертикального виміру ("світ символів") була замінена горизонтальним фокусом світу ("символом речей").

Це і стало передумовою подальшої заміни світоглядного коду "теоцентризму" на "антропоцентризм". Але, як виявилося "зворотня перспектива" та "площинне художнє мислення" релігійних канонів найадекватніше відповідають зоровому сприйняттю людини. Чистота та природність їх найяскравіше виявляються в дитинстві. Діти бачать світ не в схемах натуралістичної візуальності, а в гранично умовних, символічних образах нелінійної перспективи. І саме в міру своєї соціалізації людина поступово втрачає глибинне відношення до світу через його спотворення. Недарма Господь казав: "Будьте як діти" (Лк. 18:16).

 

© Сергій ЧАПЛИГІН