Ніколи не варто зневірюватись

Важко жити без віри. Її так легко втратити, але ще так важче потім знову віднайти. Той вогник, що веде праведним шляхом до Царства Божого, він ледь жевріє у нашому серці, а часом і геть згасає.

Коли живеш з вірою в Бога в серці, кожна твоя справа, кожна твоя дія, кожна думка, кожне слово, взагалі — твоє життя сповнені світлом і благодаттю. Ти бачиш Його у кожному листочку на деревах, у сонці, у зорях, у людях — все і всі сповнені Ним. Коли ти віруєш, усе таке яскраве!

Ти вдячний за те, що Бог дав тобі життя, можливості. Є сенс у всьому, що з тобою трапляється — у важких та найщасливіших моментах. А коли з якихось причин перестаєш молитися, дякувати Йому, відвідувати храм, коли те полум'я починає в тобі згасати, тоді ти просто губишся, не розумієш чому те чи інше з тобою відбувається. А дорогу назад так важко віднайти, знову роздмухати цей вогник...

Ти як маленький човник серед величезного океану життя втрачаєш те світло маяка і занурюєшся у шторм, у повну темряву, зневірюєшся у всьому. Хочеться просто сказати, що ніколи не варто зневірюватись, злитися на Господа, якби важко не було. Потрібно постійно підкріплювати свою віру в Нього, не давати їй згаснути у найтемніші часи, адже тільки це може вивести із темряви й подарувати ту яскравість, неймовірність, чарівність кожного моменту твого життя.

 

© Свідомий КАТОЛИК