Коли з Богом жартувати не можна

Не встиг апостол Павло звістити галатам  нащадкам древніх кельтів – радісну звістку, як у їхній спільності одразу з’явились блазні. Вони почали проповідувати "іншу євангелію": «Не те, щоб вона була справді інша», уточнює апостол (Гал. 1:7). Так в чому ж суть тієї "іншої євангелії", яка, як виявляється, не цілком "інша", але, на думку апостола Павла, настільки небезпечна, що він аж двічі кидає анатему на тих, хто її проповідує?
Відповідь дають наступні рядки апостола: «Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал. 1:10). Отож Павло двічі підкреслює, що не бажає людям подобатися, натякаючи на тих, котрі саме цього й прагнули. Мабуть тут  криється суть "іншості євангелії" тих, кого апостол двічі викляв.
Саме з бажання "подобатися людям" і народжувалися "інші євангелії", себто секти. У перших століттях християнства найнебезпечнішим з усіх було маніхейство, засновник якого "пророк" Мані хотів бути усім до душі: і християнам та юдеям, зороастрійцям вкупі з буддистами. Слід визнати – маніхеям це вдалось!
А проте, вдається їм це й сьогодні. Бо ніколи не бракуватиме тих, хто в ім’я всесвітнього гуманізму хотітиме подобатися усім, особливо меншинам, звісно, окрім однієї  Християн. «Так як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер», – писатиме галатам апостол Павло (Гал. 4:29).
«Будь попроще и люди к тебе потянутся!»,  неодноразово "духовно" радив автору цього текста один знайомий священик. Тобто, стань блазнем, будь веселим, дотепним, компанійським, проповідуй "євангелію успіху" і воно забезпечить тобі перепустку до ТзОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) успішних світу цього. Однак, «коли хто думає, що він є щось, бувши нічим – обманює себе самого... Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна!» (Гал. 6:7).
 
© Олег ГІРНИК