Домініканський обряд як життєво важливий спадок

Люди практичні кажуть, що Орден здобуде багато, відкинувши архаїчні обряди, які провокують антаґонізм; "пристосування до норми" підвищить не тільки популярність Ордену, але і його продуктивність. Такий погляд, однак, є обмеженим. Він розглядає лише незначну частину проблеми, оскільки питання стосується більшого, ніж просто заміни одного церемоніалу іншим.

Святий Домінік та його послідовники обрали певні літургійні форми головним чином, дійсно, зважаючи на їх романську стародавність та незрівнянну красу. Але у них була й інша мета. Бувши людьми надзвичайних інтелекту та святості, вони цілеспрямовано обрали серед багатства римської літургії те, що найбільше підходило для мети, яку вони поставили перед собою.

Внаслідок їх вибору, форма Римського обряду, яку вони обрали, стала не лише сильним фактором формування духу Ордену, але включилась в нього як частина цього самого духу. Тож Домініканський обряд є не просто пам'яткою, а життєво важливим спадком. Закорінений у давньому минулому, він розповідає нам про дух Домініка, Альберта Великого, та Томи Аквінського.

Зауважимо, що Домініканський обряд дає змогу братам сучасності скористатись тими ж способами здобуття святості, якими користались ці великі люди. І, таким чином, він дає усім, хто з побожністю ним користається, частину незрівнянного духа цих людей. А отже, частину їх рідкісної жаги Істини.

Домініканський обряд — це живий і неперервний ланцюг, який єднає двадцяте століття з тринадцятим. Облишити його — все одно, що покласти край королівській спадщині. І, якщо цей день все ж таки настане, Орден втратить щось таке, чому не існує заміни.

 

© Вільям БОННІВЕЛЛ