Трагедія науки

Ніщо так люто не мститься на Европі, як релігійні фальші, що потворилися й так дуже поширилися у нових часах. Це вони спричинили духову катастрофу Европи, яку переживаємо і кінця її не бачимо. Новітні релігійні фальші потворилися у зв'язку з новочасним розвитком науки, небувалим у давнішій історії людського роду.

Як грецький Прометей гірко заплатив (а властиво вічно платить) за викрадений огонь з неба, так і Европа гірко платить за свою науку — той "огонь із неба". До кожної глибшої пізнаної правди треба духом дорости, щоб її гідно прийняти, інтерпретувати, бо інакше нова правда може стані соблазню, духовою катастрофою, трагедією. Христос дуже добре знав цей психольоґічний закон людського життя і звертав на нього увагу в відношенню до себе самого: «Блажен, хто не соблазниться мною». Якби европейська наука була живою особою, то й вона, для добра людей, мусіла б раз ураз звертати увагу на цей закон: «Блажен, хто не соблазниться мною». Всі новітні релігійні фальші потворилися в наслідок фальшивого прийняття, фальшивої інтерпретації новочасної науки. Вони є виразом трагедії, що її принесла зі собою европейська наука.

Захоплені й запаморочені небувалим розвитком науки люди науки перецінювали її, абсолютизували її механістичне становище, покладали на неї всі свої надії, які тільки питомі людській душі. Здавалось їм, що наука ось-ось розв'яже всю загадку життя-буття, що наука заступить релігію. Релігія стоїть на містичному становищі, а передвоєнна наука стояла на механістичному, матеріялістичному становищі. Відси ніби виходило, що наука і релігія суперечать собі вже у своїх основах. Цей погляд був загально поширений, особливо у 2-й половині XIX ст. Наука виповіла релігії боротьбу на смерть і нівелювала її всіма способами. (Очевидно, не наука, як така, бо вона є тільки абстракцією, але люди науки це робили).

Всі новочасні релігійні фальші повстали на тлі відносин між наукою та релігією. Горда наука втратила розуміння релігії, знецінювала її й фальшувала її характер та значіння. Наука поставила як ідеал модерної людини людину, що зовсім визбулася релігії, а замість релігії прийняла "науку". Стара мудрість, утверджена вже грецько-римськими мудрецями, переказала нам, що людина це "ens religiosum" (тобто — релігійне єство). Це значить, що релігійність належить до природних прикмет людини. А новочасна наука вже тим своїм твердженням, що ніби наука має й повинна заступити релігію, що людина може жити без релігії, представляла людину в такому світлі, начеб релігія була вигадкою людей і то наївною, яка в часах науки ніби вже пережилася. Учені "на ґвалт" шукали якогось дикого народу, або бодай невеликого племені, що не мало б ні сліду з релігії.

Боротьба з терену релігії переносилася на терен людської природи. Це була конечна льогічна послідовність, бо релігія має всеосяжну вартість: вона інтерпретує не тільки характер первопричини світу, але й характер світу та людської природи. Релігія навчає про божеське, високе походження людини. Наука, заперечивши Бога, мусіла послідовно заперечити й божеське, високе походження людини. Вона зрівняла людину зі звірятами (теорія механічної еволюції), а через це очевидно, мусів знизитися також рівень етики. Замість релігійних понять "святого терпіння", що відчиняє двері "царства небесного", наука висунула безоглядну "боротьбу за існування", що її соціялісти оформили як безоглядну "клясову боротьбу". Замість релігійного ідеалу "святості", наука висунула й поширила поняття "фізичної сили-перемоги". А замість релігійного "царства небесного" наука поставила ідеал ідеального людського особистого й збірного життя на землі — ідеал "земського раю".

Кожна релігія є тим духовим цементом, що об'єднує людей. Великі релігії об'єднували різні раси й народи в духову єдність — а така духова єдність конечна для будування життєвих вартостей у більшому стилі та для тривкого мира. Наука ж, підкопуючи авторитет релігії та нівелюючи її, занархізувала людські душі, затомізувала їх. Кождий інтелігент чи навіть пів інтелігент став найбільшим авторитетом для самого себе, кождий має свій власний світогляд. Скільки людей, стільки вір. Наслідки того духового життя такі, що кождому народові кожного дня загрожує вічна революція. Проти всякої форми громадського життя завсіди будуть підноситися широкі маси, бо в них наука розбила, розпорошила поняття про світ і людину, що їх релігія зводила в одно русло.

І ще наука навчила людей забагато жадати від землі (від земського життя). В найважніших життєвих проблемах люди втратили тверезу критичність, усякі свої фантазії про поліпшення громадського життя вважають за легко можливі; а марні або й звихнені типи виносять себе понад найбільших геніїв людства та вважають себе за наймудріших, навіть за "спасителів" людства або бодай свого народу. Хаос, трагедія в найбільшому стилі! Apriori ніхто не міг би сподіватися такого "дарунку" по науці. Але "зависть богів" — ті давні поняття з грецької мітології, що й зродили міт про Прометея, трапляли в глибоку життєву правду. Ту саму правду, тільки що з її земського боку, висловлює й наша приповідка: «Не дай, Боже, з Івана пана». Іван, простолюдин, звичайно зле інтерпретує своє панство, і надуживає його, коли його несподівано осягне, коли духом не доросте до нього. Новочасна наука це дуже велике "паньство" над природою, а люди не доросли до гідного прийняття цього "паньства". Ось відси ціла трагедія новочасної науки — вогонь у руках недосвідчених дітей.

Головний фальш новочасної науки в тому, що вона без усякого права й проти тверезої льогіки присвоїла собі терен чи сферу релігії: ніби то вона покликана "науково", себто у формі знання, розв'язувати ті проблеми, що їх релігія вирішує у формі віри. Очевидно, наука цього не могла доконати й ніколи не доконає, але фальш був зроблений: свою перспективу на світ, отже свою віру, наука проголосила за науку (нім. Wissenschaft), а що "віра" це віра, а не наука, коли науку протиставимо вірі. Як ми вже сказали, наука стояла на матеріялістичному становищі (для фізики, хемії й інших наук це було правильне методичне становище), а наука з цього вузького свого становища кидала матеріялістичну, отже атеїстичну перспективу на ціле буття-життя. І виходило їй, що матеріялістичний, атеїстичний світогляд це ніби наука, а не віра.

Атеїзм — наука! Не може бути більший та згубніший фальш, ніж цей. Ми переконаємося, що атеїзм це в дійсности віра в релігійному значінні та що людині ніяк не можна позбутися релігії (бо не можна втекти від своєї власної природи). Саме оце помішання (нім. Verwechselung) понять зробило новочасних людей науки безкритичними в проблемах релігії. Їм здавалося, що вони говорять про релігію зі становища науки, а в дійсности вони говорили зі становища атеїзму, значить: зі становища своєї нової релігії. Це ж-бо атеїзм видумав усі новочасні фальші про релігію і про себе самого, а не наука. Себе він хвалив, а всі інші релігійні віри знецінював, фальшував і виклинав — як це робить кожда релігія супроти всіх інших. Але кожда релігія щиро признає, що вона є тільки вірою; а атеїзм настільки згордів і втратив розум, що проклямував себе за науку!

Практичні наслідки такого пофальшування понять "релігія" — "наука" — "атеїзм" безконечні, а всі трагічні. Ця трагічність загально вже зразу проясниться нам, як тільки усвідомимо собі, що релігія це "шлях життя" ("дорога" у Святому Письмі). Модерне людство перейняте тими пофальшованими поняттями, іде фальшивим шляхом життя. А фальшивий шлях життя мусить вести як, наприклад, коли російська інтелігенція зразу не зорієнтувалася, що більшовизм несе зі собою і безчинно гляділа на ріст більшовизму, а більшовик потім вирізали її наче баранів. Релігія це завершення цілого людського внутрішнього життя, її проміні й мотори розходяться по всьому житті. Отже, фальшива релігія заражує, викривляє й вивертає ціле людське життя.

Коли доростаюча дитина довідається, як людина приходить на світ, то соблазняється, і — буває — обнижуються її етичні поняття та почування. Потім, як доросла людина, вона стидається тих своїх дитинячих понять. Уже надійшов час, коли европейська наука зачинає стидатися тих своїх незрілих понять, котрими обнижувала характер людини та релігії. І це моє писання, по змозі, має причинитися до правильного зрозуміння релігії та атеїзму.

 

© Гавриїл КОСТЕЛЬНИК