Коли ви збираєтеся у Церкву...

Чим для нас є Божественна Літургія? Малозрозумілим, нудним недільним дійством, чи Таїнством Перемоги? Значення Літургії у самій Церкві ніколи не змінювалося, змінилося тільки наше сприйняття її сутності.

Відтак у багатьох із нас сьогодні існує велика невідповідність між здійснюваним Таїнством Літургії, її сприйняттям та переживанням. Наше життя, як і життя перших християн, не є досконалим та ідеальним. Тільки у них (таких же грішників як і ми) мірилом усіх речей був Господь наш Ісус Христос.

А у нас, хто чи що є мірилом усіх речей? Чи дивимось ми на "світ цей" очима Бога? Чи може очима перших християнських праведників та мучеників? У цьому й вся справа. Ми чомусь забуваємо, що "не світ цей" приніс нам Господь. Він приніс нам дещо інше — Царство Своє. І вирити ми маємо в те, в що завжди вірила Свята Церква: «Вхід в Царство Боже є одночасно виходом з царства "князя світу цього"...».

Святий апостол Павло у своєму посланні до наших братів коринтян (1 Кор. 11:18) пише: «Коли ви збираєтеся у Церкву». Цим самим він визначає одне з головних організаційних питань християн. Аби розібратися в цих термінах ми мусимо вдатися до грецької термінології, яка чіткіше та яскравіше визначає усі наші поняття. Сам термін "Церква", в першу чергу, розумівся християнами, як "Εκκλησία" — "зібрання в спільноту". Тому "зібратися у Церкву" — означало скласти таку спільноту, мета якої — виявити та здійснити цю "Церкву", як "Кύριος οἶκος" — Дім Господній.

Тому Літургія має сприйматися, як Таїнство творення спільноти — де «розсіяних дітей Божих збирає» (Ів. 11:52) Господь наш Ісус Христос. Спільноти, тобто "Кοινωνία Кύριος", — зібраної Самим Христом та у Христі, де Причастя (грець. ευχαριστία) виступає об’єднуючим та спрямовуючим фактором життя кожного вірного. Відтак ми йдемо до храму зібратися у Церкву, розуміючи, що храм є тільки рукотворним, видимим зразком храму нерукотворного, невидимого. Не осягнувши цього, ми не зможемо вповні осягнути ту літургійну дію, якою засвідчуємо перед Богом та світом велику тайну Царства Божого. І кожен з нас є Церквою, що її складає.

Бо Христос перебуває у своїх членах. І Церква є не поза вами, і не над вами — а у вас. І ви в Христі, і Христос у вас. Це і є змістом нашої віри, яка дає нам можливість бути Церквою, являти та сповідувати Христа та Його Царство у цьому "кращому з найкращих світів". Ніхто і ніколи не міг би долучитися, ніхто і ніколи не був гідним та достатньо святим для цього, якби не було б це дано та заповідано Самим Господом Церкві, спільноті, зібраної у Причасті, що є образом та здійсненням Тіла Христового — там де ми з вами стаємо причасниками Тіла та Крові Христової.

P.S. Літургія оглашенних закінчується відісланням з храму всіх нехрещених, тих, хто тільки готується до хрещення, і тих, хто є тимчасово відлученим від Святих Таїнств. Коли диякон урочисто проголошує: «Нехай жоден з оглашенних, жоден із тих, чия віра не є твердою, жоден із тих, хто кається, жоден з нечистих навіть не наближується до Святих Таїнств». Прочитавши це проголошення святий Григорій Двоєслов, він же Папа Римський дописав: «І жоден із тих, хто не причащається, також нехай залишить зібрання». Після цього в зібранні Церкви залишаються тільки вірні. Тільки вірні!

 

© Сергій ЧАПЛИГІН