Маніхейський казус Галатів

Не встиг апостол Павло звістити Галатам  нащадкам древніх Кельтів – радісну звістку, як у їхній спільності одразу з’явились блазні, які почали проповідувати "іншу євангелію". «Не те, щоб вона була справді інша», уточнює апостол (Гал. 1:7). Так в чому ж суть тієї "іншої євангелії", котра, як виявляється, не цілком "інша", але, на думку апостола Павла, настільки небезпечна, що він аж двічі кидає анатему на тих, хто її проповідує (Гал. 1:8-9)?

Відповідь дають наступні рядки апостола: «Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал. 1:10). Отож Павло двічі підкреслює, що не бажає людям подобатися, натякаючи на тих, котрі саме цього й прагнули. Мабуть тут криється суть "іншості євангелії" тих, кого апостол двічі викляв.

Саме з бажання "подобатися людям" і народжувалися "інші євангелії", себто секти. У перших століттях християнства найнебезпечнішим з усіх було маніхейство, засновник якого "пророк" Мані хотів бути усім до душі: і християнам та юдеям, зороастрійцям вкупі з буддистами. Слід визнати – маніхеям це вдалось. Вдається їм це й сьогодні, бо ніколи не бракуватиме тих, хто в ім’я всесвітнього гуманізму хотітиме подобатися усім, особливо меншинам, звісно, окрім однієї  Християн.

«Так як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер», – писатиме Галатам апостол Павло (Гал. 4:29). «Будь попроще и люди к тебе потянутся»  неодноразово "духовно" радив один знайомий священик. Тобто, стань блазнем, будь веселим, дотепним, компанійським, проповідуй "євангелію успіху" і воно забезпечить тобі перепустку в ТзОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) успішних світу сего. Однак, «коли хто думає, що він є щось, бувши нічим – обманює себе самого... Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна» (Гал. 6:7).

 

© Олег ГІРНИК