Бог і божество

Існує думка, що сучасне християнство виникло в грецькому культурному контексті. Християнська апологетика, яка виникла у ІІ-му ст. від Р.Х., одразу запропонувало двояке завдання: з одного боку, відповісти на звинувачення від апологетів елліністичної та римської культури, з іншого - викласти християнське вчення її мової.

Без конфронтації і взаємодії з язичницьким світом християнство ніколи б не стало тим, чим воно є зараз і, навряд чи, змогло б суворо та ясно сформулювати власну догматику. Показовим є приклад Тертулліана й Татіана, що відкидали язичницьку вченість та мудрість. Перший закінчив своє життя в єресі монтаністів, а другий і зовсім став гностиком. Сьогодні ми перебуваємо в новому культурному контексті. Ойкумена зробила крок за межі Європи і Середземномор'я - вона охопила весь світ! Змінилася і сама західна цивілізація. Середовище ставить перед християнством необхідність своєрідної адаптації. Назріла потреба і в новій апологетиці. Апологетики в найширшому сенсі, не тільки в контраргументації, але вироблення відношення до нових і недавно відкритих культурних і цивілізаційних феноменів.

Давати християнську інтерпретацію таким літературним творам як "Майстер і Маргарита" чи "Гаррі Поттер" марно, якщо зовсім не шкідливо. Марно давати позитивну відповідь і на питання «Чи може християнин бути серд прихильників дарвіністів-еволюціоністів?». Християни перших століть здійснили християнсько-елліністичний синтез, тому на наші плечі лягло ще більш титанічне завдання - здійснити християнсько-сцієнтичний та християнсько-східний синтез.

Сьогодні християнство, східні релігії і філософія знаходяться приблизно в такому ж співвідношенні, як в перші століття існування християнства, коли панівними були антична філософська думка та елліністичні культи. Але існує суттєва відмінність: ми не наслідуємо приклад християн перших століть. Замість спроб адаптації та переробки східної релігійної філософії, популярні апологети і місіонери, озброївшись застарілими даними ХІХ-го ст. - початку ХХ-го ст. розсипаються невідповідними звинуваченнями. Цікаво, що подібно Тертулліану і Татіану, один із сучасних борців з язичницькою філософією воліє поширювати проповідницькі праці яойних фанфіків про священноначалля. Навіть такій безглуздій думці сьогодні є місце, уявляєте?!

 

© Петро РОТКЕВИЧ