Оріґен та еллінська донікейська патристика

Найбільш могутнім генієм раннього християнства був Оріґен (185-254 рр.). Народився він в єгипетському місті Александрія у християнській родині еллінського походження. Його батько, вчитель за фахом, досить рано залучив сина до вивчення Святого Писання. Згодом Оріґен сам став займатись викладацькою діяльністю.

Оріґенові випало жити у страшний для християн час, коли з регулярністю у 10-15 років відбувались нові жорстокі гоніння на християн. Під час чергових гонінь був схоплений, кинутий до в’язниці і страчений його батько. Сімнадцятирічний Оріґен був сповнений бажання безпосередньо розділити долю батька. Вже тоді в ньому проявлялось прагнення до самопожертви в ім’я віри, адже саме в цьому бачив він вищу мету земного життя людини. Того разу від безкомпромісного вчинку його утримала мати, оскільки після смерті батька юнак залишився самим старшим в родині і повинен був турбуватись про матір та шістьох молодших братів і сестер. Протягом наступних десяти років Оріґен вивчає грецьких філософів Платона, Піфагора, слухає лекції вчителя Плотіна – Аммонія Саккаса.

У 202 р. Оріґен очолив Александрійську катехізисну школу. Він започаткував майже всі необхідні форми християнської думки: релігійну філософію, богослов’я, аскетику, містику, проповіді, бесіди, але перш за все, – невтомне вивчення Біблії. Оріґен запропонував першу теорію християнського віровчення, що базувалась на досягненнях античної думки і мала багато спільного з платонізмом. Тому деякі з положень офіційною церквою не були визнані канонічними, внаслідок чого Оріґен не вважається ортодоксом. Відомо, що Оріґеном написано багато творів, проте, значна частина була за наказом церкви знищена і до нас дійшли тільки деякі з них. Серед них завершена у 229 р. праця "Про початки". В цьому трактаті Оріґен накреслює контури великого філософсько-богословського синтезу. Основні теоретичні положення постають у чотирьох книгах праці. У першій книзі йдеться про Бога як довічне джерело всього сущого. Друга книга розповідає про світ і його творення. Третя книга присвячена людині і розкриває призначення останньої. Четверта книга містить у собі певні положення євангелійного Одкровення і способи його отримання.

Бог Отець для Оріґена – це могутня, надсуща, а тому непізнана "монада". Бог може відкриватися лише у творінні. Він все містить у собі, все охоплює, але й все перевищує. Бог – це проста, безтілесна природа, що існує поза простором і часом, перебуваючи у власному безначальному довічному житті. Акт творення Оріген розуміє позачасово, але створений світ існує у часі. Син Божий походить від Отця. Щоб підкреслити єдність з Отцем, Оріґен використовує термін "вічно народжуваний", наголошуючи, що не було часу, коли б Сина не було. Проте, визнаючи єдність Отця і Сина, Оріґен підкреслює, що як іпостасі вони не рівноправні і не єдиносущі. Син є посередником між Богом і світом. Більше того, Оріґен демонструє субординацію між Отцем і Сином. Святий Дух в ієрархії божественних іпостасей займає третє місце. Створені Богом духи були рівними і прозорими. Вони були наділені свободою волі. Бажання випробувати "свободу волі" привело до того, що деякі з духів віддалились від Бога та один від одного. Таке віддалення привело до "охолодження" духів і виникнення душ, появи матеріальності. Так, у своєму бажанні випробувати долю від Бога відпали люди і дияволи. Лише ангели залишились вільними від матерії, бо лишились з Богом.

З’єднання з матерією – це кара для душіб вважає Оріґен. Завдання людини і світу в цілому – спасіння, "відновлення" і повернення Бога. Для різних душ – і шляхи різні. Душі мають пройти через багато станів універсаму (всесвіту), які неначе сходинки поступово повертають душу до Бога. Таким чином, Оріґен визнає ідею реінкарнації, тобто переселення душ у відповідні тіла, аж поки вони не досягнуть досконалості. У кожній душі живе прагнення до абсолюту, задовольнити яке може тільки Бог. Поступово все тваринне приречене повернутись до Бога і отримати, але вже цілком свідомо, первісну повноту. Це й буде апокатастасис, або "відновлення" всіх речей. Низка положень оріґенізму була засуджена на 5-му Вселенському соборі (553 р.), Оріґен був проголошений єретиком і ім’я творця церковної науки протягом багатьох століть практично більше не згадувалось.

 

© Католик ТРАДИЦІОНАЛІСТ